КЛЕФТСЬКI ПIСНI

КЛЕФТСЬКI ПIСНI (вiд грец. к/е/iоï крадiжник, гайдук) пiснi грец.
нар. месникiв, якi вели боротьбу проти тур. завойовникiв та ïх
союзникiв, заможних землевласникiв (XVIII поч. XIX ст.). Отже, згiдно з
значенням слова, це греи. гайдуки. К.п. оспiвують боротьбу грец. народу
проти нац. та соц. пригноблення. Особливого розквiту вони набули у
перiод нац.-визвольноï вiйни проти Туреччини (1821-1827). Пiснi
подiляються на героïчнi та лiр. ïхньою темою є подвиги,
повсякдення та душевний стан людей, якi вирiшили захищати свою
незалежнiсть. За мотивами та змiстом К.п. близькi до пд.-словян.
гайдуцьких та ускоцьких пiсень: розлучення з матiр'ю та коханою, двобiй
з турками, самотнiсть воïна, порiвняння героя з орлом та сонцем
тошо. Так само як у пд-словян. пiснях проти поневолювачiв зi
зброєю в руках виступають жiнки. Клефтськi ватаги мали при собi
спiвцiв, а дехто з них сам складав пiснi (Колокотронiс, Макрiянiс,
А.Газiс та iн.). К.п. спiвали в супроводi струнних iнструментiв, часто
пiд ïх виконання навiть танцювали. Переважно в К.п.
використовувався ямбiчний вiрш у пятнадцять складiв, подiлений на два
пiввiрша. Вперше К.п. були надрукованi в зб. Клода Форiеля Народнi пiснi
Грецiï» (Париж, т. 1, 1824; т.2, 1825). Високу оцiнку К.п дав
Й.В.Гьоте. В Росiï ïх перекладали М.Гнедич, А.Майков та iн. В
Украïнi боротьбу клефтiв оспiвав Iєремiя Галка (М.Костомаров)
у Грецькiй пiснi (1840): I реве, i шумить, I гуле, i гримоть. Чи то
воликiв бють, Чи то звiра иькують? То не воликiв бготъ. То не звiра
цькують. То хоробрiï клефти Музувïрiв сiчуть. Валерiй
Лавръонов