Мiннезанг

МIННЕЗАНГ (нiм. Minnesang любовна пiсня) форма сер-вiч. придворноï
нiм. поезiï ХII-ХПI ст., яка поряд з нар. пiснею та поезiєю
вагантiв входила до основного складу сер-вiч. свiтськоï лiрики.
Змiстовно М. розпадається на пiснi хрестових походiв, танцювальнi
пiснi (балада), пiснi вранiшньоï зорi (альба), шпрухову поезiю (ш п
рух) i власне любовну пiсню. За формою М. роздiляється на лейх
(ле) i майстерзантову строфу з викiнченим римуванням, довершеною
архiтектонiкою вiрша. М. зако- рiнений в європ. феодальнiй
культурi i має чимало паралелей в багатьох, особливо ром., л-рах.
Походження М. дослiдники виводять з рiзних витокiв араб, любовноï
лiрики, культу дiви Марiï, ант. та сер.-вiч. нар. поезiï.
Основним джерелом, одначе, вважають Прованс, куртуазну поезiю поч. X II
ст. (див. лицарська лiрика). Звiдси через Пн. Францiю, завдяки
трубадурам та труверам, вона потрапляла в Нiмеччину. М. втiлював основнi
постулати феодального етич. кодексу, зокрема служiння благороднiй дамi,
Боговi i сюзереновi. Найтиповiшою ситуацiєю М. було неподiлене
кохання пристрасне любовне прагнення чоловiка й недосяжнiсть або вiдмова
жiнки. М. не стiльки виражав iндивiдуальнi почуття, як радше втiлював
рольову функцiю. Найбiльш раннi зразки т. зв. нар. М. виникають в сер.
XII ст в придунайських землях (Кюренберг, Дiтмар фон Айст). Наприкiн. ХП
ст. М. проникає в рейнськi областi i Тюрiнгiю, запозичуючи ром.
мотиви, строфи i мелодiï (т. зв. куртуазний М. Фрiдрiх фон Гаузен
та iн.), а також в Австрiю (Рейнмар ф он Гагенау) та Швейцарiю (Рудольф
ф он Фенiс). Клас, довершеностi М. надали передусiм Генрiх фон Морунген
та Вальтер фон дер Фогельвайде. В XIII ст. виникли два напрямки трад.
(Буркгард ф он Гогенфельз, Готф рiд ф он Нейфен) та пародiйний
(Нейдгардт, Тангейзер, Штейнмар) з елементами побутового натуралiзму,
якi рiзко знижували високий пафос лицарського кохання, переносячи його
колiзiï, скажiмо, в атмосферу сiльського життя, де протагонiстами
виступали не шляхетнi лицарi й дами, а пастухи, служницi тошо. Останнiй
злет М. знаменувала творчiсть Конрада ф он Вюрцбурга. Основними жанрами
М. спочатку були одностроф ова пiсня та спiваний шпрух з любовною
тематикою, пiзнiше пiснi мали двi або декiлька строф . М. складав, т.ч.,
єднiсть слова й мелодiï, поезiï i музики. Мист-во поета
полягало передусiм у вiртуозних варiацiях арсеналу iснуючих форм i
мотивiв, що згодом призвело до посилення стилiзаторських та епiгонських
тенденцiй. Бiльшiсть поетiв не знали грамоти, вони диктували своï
пiснi школярам. Однак мист-во М. було складовою частиною виховання
молодого лицаря. В XVI ст. на змiну М. приходить бюргерський майстерзанг
Збирання та вивчення М. починається вже в епоху Вiдродження, а у
XV1II-XIX ст. з'являються антологiчнi видання М. (Й .Я .Бодм ер Взiрц i
старовинноï швабськоï поезiï, 1748: Л.Тiк Пiснi кохання
зi швабських часiв», 1803 тошо). В СРСР М. найтиповiше було
представлено в окр. томi серiï Библиотека всемирной литературы
Поэзия трубадуров. П оэзия миннезингеров. П оэзия вагантов (1974). Петро
Рихло