Негритюд

НЕГРИТЮД (вiд франц. педгiшсiе той, шо має вiдношення до
негроïдноï раси) концепцiя етно-культ. вiдокремленостi та
виключностi негрит. народiв, яка вiддзеркалилась у фiлософiï,
культурi, л-рi зх.-афр. краïн (Сенегалу, Гвiнеï, Малi, Кот-
д'Iвуара, Бенiну), а також Мадагаскара та Ангельських о-вiв у 1940-1950
рр. XX ст. Термiн Н. був уведений Ж.-П.Сартром, який написав передмову
до Антологiï негритянськоï та мальгашськоï поезiï
франц. мовою (1948), складеноï Л.С.Сенгором видатним поетом, полiт,
дiячем та фiлософом Сенегалу. Слово Н. Сартр запозичив з поеми поета з
Мартiнiки Е.Сезера Щоденник повернення до рiдноï землi, яка увiйшла
в вищезгадану антологiю. У подальшому термiн Н. став використовуватися
для позначення культ, тенденцiï в зх.-афр. краïнах, суть
якоï полягає в намаганнi повернутися до наи,- етнiчних
коренiв. Метафорично цю тенденцiю висловив знову ж таки Сартр, який
назвав свою передмову Чорний Орфей вiн вважав нездiйсненним намагання
негрит. поета, який прилучився до зх. культури чорного Орфея
зєднатися з втраченою Евридикою, тобто зi споконвiчним негр,
началом. Т.Мелоне в кн. Про негритюд в негро-африканськiй лiтературi
послiдовно виводить Н. з настроïв негрит. iнтелiгенцiï, яка
опинилася в атмосферi моральноï кризи зх. цивiлiзацiï. Негр
пише вiн, опинився в засланнi вiд самого себе, опинився вирваним зi
свого природнього середовища та кинутим у ворожий свiт, нi в чому не
маючи опори. Через те негр повинен знайти тотожнiсть з самим с&бою,
вiдкрити самого себе та стати тим, шо вiн є». Тобто сутнiсть
Н. для Мелоне полягає в процесi очищення iндивiда, який
витiкає з глибин його сутностi. У ширшому культ, контекстi Н.
є одним з проявiв культ, вiдродження афр. народiв XX ст.. яке
набирало в рiзних регiонах континенту специфiчних форм. У пн. та сх.
Африцi воно виявилось в опорi на трад. араб, та iсламськi цiнностi.
Поява такоï тенденцiï саме у франц. колонiях зх. та центр.
Африки була зумовлена низкою причин. З конкретно-iст,. т.а це
пояснювалось жорсткою ассимiляторською полiтикою франц.
колонiальноï адмiнiстрацiï, яка проводила наполегливе
офранцуження мiсцевих народiв, не дозволяючи ïм з дитинства
користуватися рiдною мовою та дотримуватись нац. традицiй i
звичаïв. В англ. колонiях британцi проводили бiльш тонку, нiж
французи, етнографiчну полiтику, дозволяючи народам своïх володiнь
користуватися рiдною мовою та зберiгати певною мiрою трад. устрiй життя.
До речi; саме англiйцi почали першими вивчати iсторiю та культуру афр,
континенту. Важливе значення для формування афр. iдеологiï та
самосвiдомостi мали етнографiчне дослiдження Б.Малиновського та А.Редклiф-
Брауна. Перший власне афр. етнограф Е.Блайден ше наприкiн. XIX ст.
виступив за рiшуче розмежування європ. та афр. культур на основi
суттєвих вiдмiнностей бiлоï та чорноï рас. Цiкавою лiт.
iлюстрацiєю до цiєï тези стала повiсть Дж.Конрада Серце
темряви (1902). У 40-i рр. XX ст. Сартр першим помiтив та
благословив» Н. як вiднайдення пригнобленою негрит. особистiстю
своєï сутностi, як прорив крiзь брехливi навiювання европ.
рацiоналiзму до споконвiчноï негрит. душi в усьому ïï
обсязi. Тобто екзистенцiалiзм дав теор. форму буття Н. як течiï в
афр. iдей, життi. Важливу ролю в формуваннi психолог, основ Н. вiдiграв
А.Бретон, який вбачав в афр. ментальностi особливу близькiсть до теор.
постулатiв сюрреалiзму i, зокрема, принципу автоматичного письма»,
вiн закликав вiдкрити афр. психiзм». Багато зх. дослiдникiв
виводили специфiку негрит. культури з етно-геогр. чинника тропiки та
селянський устрiй життя зумовили особливу емоцiйнiсть, iррацiоналiзм та
мiфологiзм в сприйняттi життя негроïдною расою. Франц. дослiдник
Е.ґерньє'зауважив: Африка є континентом емоцiйних почуттiв,
так само, як Америка є континентом хоробростi, вропа
обєктивностi, Азiя суб'єктивностi. У тому ж напрямi
розвиваються теорiï франц. етнографiв Д.Девi-Брюля та К.Левi-
Стросса про своєрiднiсть дологiчного мислення первiсних народiв.
Назагал не можна не помiтити типол. схожостi iдей руссоïзму та Н.,
хоча для самих афр. фiлософiв будь-який напрям в європ. думцi
асоцiюється з рацiоналiзмом та утилiтарнiстю. Власне афр.
концепцiя Н. виникла завдяки розвiдкам таких письменникiв, сусп. полiт,
дiячiв та фiлософiв, як Секу. Туре, Кваме Нкрума, А.Мабоно, I.Абрагамс,
,Анта Дiоп та, особливо, Сенгор. 1947 в Дакарi почав виходити друкований
орган Презанс афрiкен (Афр, присутнiсть), який став рупором iдей Н.
Сенгор проголосив iдею про принципову вiдмiннiсть європ та афр.
ментальностей: вроп. розум має аналiтичний та утилiтарний
храрктер, розум негритянський заснований на iнтуïцiï та
спiвучастi. При цьому афр. мислитель далекий вiд будь-якоï
iдеï расовоï зверхностi, вiн зауважує: «Раси це
реальний фактор, хоч я не хочу сказати, шо iснують чистi раси. Iнакше
кажучи, раса для Сенгора абстрактна характеристика людини, яка свiдчить
про наявнiсть у нього певних психiчних та iнтелектуальних здiбностей. До
речi, новiтнi антропологiчнi дослiдження вказують якраз на близькiсть
європ. та негроïдних рас, проте для теоретика Н. важливим
було пiдкреслити вiдмiннiсть європ. та африк. менталiтетiв,
зумовлених умовами iст. розвитку. Сенгор говорить про особливi
взаємовiдносини свiту та людини в Африцi: Н. висловлює по
сутi ту людську теплоту, яка i є участю в життi, свiтi. Буття для
негра, за Сенгором, це закохана самовiддача телуричним силам. Любовне
почуття вiдiграє дуже важливу роль у негритянському
свiтосприйняттi, так Венера Готтентотська (ритуальне зображення
жiночоï фiгури) нiби уособлює єднання iндивiда iз зовн.
свiтом через символiчну функцiю родючостi. Виходячи зi специфiчних
особливостей афр. менталiтету емоцiйностi та мiфол. сприйняття свiту
Сенгор пояснює своєрiднiсть мист-ва Н. Воно є засобом
пiзнання та оволодiння свiтом через чуттєве проникнення та злиття
з ним. Звiдси найхарактернiшi теми в л-рi оспiвування патрiархального
сiльського устрою життя, близькiсть до землi, до життя природи, еротизм.
Тематицi вiдповiдають жанри, близькi до фольклору (мiф, казка, байка),
худож. форма поезiя (в прозi Н. майже не виявився), риси афр. х-ру
безпосереднiсть та емоцiйнiсть. Най важливiшими особливостями естетики
Н. Сенгор називає символiчну образнiсть та ритм найбiльш
чуттєву i найменш матерiальну рiч. Почуття ритму знаходить яскраве
вiдображення в негритянськiй поезiï, скульптурi, малярствi,
особливо, в танцi, який с найкрашим засобом взаєморозумiння.
Гвiнейський письменник Камара Лей вiдзначає таку характерну рису
афр. мист-ва, як наявнiсть у ньому незбагненного, таємницi»,
що символiзує мiстичну єднiсть мiж людиною, природою та
свiтом речей. До речi, стипiзаиiя цих особливостей афр. мист- ва є
одним з важливих елемен-тiв багатьох течiй у європ. модернiзмi
(кубiзм, експресiонiзм, сюрреалiзм тошо). Складним є питання про
твор. метод митцiв Н. Тут наявне переплетiння рис романтизму, с и м в о
л iз м i; та натуралiзму. Численнi європ. дослiдники простежують
риси сюрреалiзму в поезiï Н. Стосовно генези поезiï Н. слiд,
безперечно, вiдзначити вплив усноï, фольклор, традицiï,
значним є також зв'язок з франц. поезiєю кiн. XIX поч. XX
ст. (верлiбр, вiдсутнiсть роздiлових знакiв), а також з антильською л-
рою (негритянськi народи цього регiону ранiше за iн. прийшли до
самоiдентифiкацiï). Вiдiграли свою роль серел чинникiв впливу на Н.
поет, традицiï негрiв США (спiрiчуелз). Сенгор стисло визначив
специфiку Н.: Н. це живий мiф». С.Аллен пiдбив свiтоглядний
пiдсумок л-ри Н.: «слово Н. означає в певному розумiннi
спробу негро-афр. поета повернути своïй расi значну енергiйнiсть,
вiру в себе, якi розбивалися вшент протягом столiть …, повернути
собi свiт, радiсть життя, знайти в ньому свою ролю». Найяскравiшими
поетами Н. були Е.Сезер (Мартiнiка), Сенгор, Б.Дiоп, Л.Ньянг (Сенегал),
Дж.Т.Ньяне (Гвiнея), П.Хазуме (Бенiн), Б.Дадьє (Кот-дIвуар) та iн.
Спорiднене Н. явише в л-рi негрiв США репрезентує В.Дюбу
(Негритянське вiдродження), упорядник негритянськоï
енциклопедiï. Пiсля здобуття незалежностi бiльшiстю афр. краïн
Н. вичерпав в основному своï позитивнi потенцiï i навiть у
деяких аспектах став гальмувати розвиток сусп. свiдомостi африканцiв.
Численнi афр. фiлософи та'сусп. дiячi вiдзначають iст. при реченiсть Н.,
виступають проти його замкненостi на фольклор.-мiфол. рiвнi свiдомостi,
полiт, та культ, iзоляцiонiзму, вiдмови вiд сприйняття європ.
культури, безпiдставноï гiперболiзацiï культ, внеску афр.
народiв у свiт, цивiлiзацiю. Бiльше того, Н. iнодi ставав iдеологiчною
базою найреакцiйнiших 1 полiт, режимiв, як це сталося на Гаïтi за
часiв диктатури Дювальє. Вiн же обгрунтовує т.зв. антибiлий
расизм в США та деяких афр. краïнах. Проте, не приймаючи цих
радикальних крайнощiв, слiд вiдзначити суттєву роль Н. у
формуваннi нац,- етнiч. самосвiдомостi афр. народiв. Юрiй Попов