Пародiювання

ПАРОДIЮВАННЯ вид наслiдування вiдштовхування використання засобiв
пародiï. коли автор, задум не обмежений суто лiт., сказати б виутр.
лiт. рамками, як у пародiï, але значно ширший. П. належить до
феноменiв худож. iмiтацiï поруч зi стилiзацiєю,
мiстифiкацiєю, парафразуванням, бурлеском, iроï-комiчною
поемою, сучасним лiтературним апокрифом, надто з травестiєю
(точнiше травестуванням) та пастишем. З двома останнiми П. часом
ототожнюють. (Причому в бурлеску, iроï-комiч. поемi,
травестiï, суч. лiт. апокрифi присутнiй первеньП.). У «Мал.
лiт.-знавчому словнику (1945) видатного нiм. вченого В.Кайзера П. i
травестiя пояснюються цiлокупно в однiй статтi. В iн. авторитетному
лексиконi (1964) Г, фон Вiльперта обидва феномени розглядаються як
рiзновиди наслiдування; наголошується на ïх спорiдненостi,
але ïм присвячено окр. статтi: П. розгорнуту, травестiю надто
стислу. П. iснує вiд найдавн. часiв, стало супроводжує
розвиток мист-ва. За Ю.Тиняновим, воно посилюється в перiоди втоми
та змiн у лiт. еволюцiï є виявом переосмислення,
трансформацiï традицiï. П. має мiсце вже в нар.
творчостi. Що ж до письменства, то П. зустрiчаються, починаючи вiд
Арiстофана: «Хмари» П. на софiстiв та Сократа, «Жiнки на
святi Фесмофорiй, «Вiйна жаб та мишей на трагедiï Еврiпiда. В
сер. вiки вiдомi пародiйнi тв. Еразма з Роттердаму Похвальне слово
глупотi», «Листи темних людей», поширюються П. бiбл. та
лiтургiйних текстiв. Далi П, широко зустрiчається в л-рi:
«Гаргантюа та Пантагрюєль» Ф.Рабле, Орлеанська
дiва» Вольтера, «Життя та пригоди Трiстрама Шендi»
Л.Стерна, «Повiстi Бєлкiна О.Пушкiна, Улiсс Дж.Джойса.
Приклад пародiйного використання драм, конфлiкту з Лукрецiï
В.Шекспiра є «Граф Нулiн» Пушкiна, Об'єктивним
засновком розумiння П., як i власне пародiï, є вiдомiсть
реципiєнтовi пародiйованого обєкту (тексту, стилю тошо).
Бiльше того, сьогочасний читач аж нiяк не помiчає пародiйностi
Свiфтових «Мандрiв Гуллiвера. певною мiрою «Дон Кiхота М. де
Сервантеса. П. мiстить жапротвiрнi можливостi, надто у драматургiï.
За посередництвом П. канонiзованих жанрiв постала трагiкомедiя. На
основi П. постав жанр оперети (Ф.Ерве, Ж.Офенбах), Анатолiй Волков,
Наталя Пихоманова