ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДIАПАЗОН

ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДIАПАЗОН здатнiсть вiдтворювати певне вужче або ширше
коло першотв. Л.п. визначають кiлька чинникiв:
A). Спроможнiсть перекладацького перевтiлення, пiдпорядкування
своєï твор, iндивiдуальностi волi автора першотв.
Письменницький i перекладацький хист до твор. перевтiлення можуть не
збiгатися. Так, О.Пушкiну, дарма, що вiн створив низку досконалих
перекладiв, очевидно, було легше творити в адекватних iншомов.
оригiналам стилях (‘Наслiдування К орану. ‘Сцена з Ф
ауста. написанi за iта/i* зразками октави та iн.), нiж примусити себе
як перекладача пiдкоритися авторовi першотв. Б). Досконале володiння
рiзними стилями рiдноï мови.
B). Знання кiлькох чужих мов. За приклад може бутиМ.Рильський. шо з
дитинства знав, окрiм укр.. рос., поль., франц. мови. Г). Глибоке
знання нац. дiйсностi, природи, побуту, культури, традицiй
краïни першотв., здобуткiв л-ри, яка перекладається. Такi
знання перекладач може мати з дитинства, або набути пiзнiше шляхом
безпосереднього знайомства з краïною чи через вивчення наук. л-ри-
. Вагомою порадою є слова Й.В.Гьоте: Хочеш зрозумiти поета, йди
до його краïни». Напр.. поряд з консультацiями в турк.
поетiв була вчинена спецiально для вивчення природи, реалiй i
культури Туркменiстану кiлькамiсячна подорож групи рос.
перекладачiвi. Г) Заг. широка культура. Д). Тип твор.
iндивiдуальностi. Позаяк перекладання органiчно мiстить у собi дослiдницько-
пiзнавальнi елементи, то серед перекладачiв-письменникiв значне мiсце
посiдають майстри, що в ïх оригiнальному набутку iнтелектуальний
первень переважає над емоцiйним: I.Ф ранко. В .Б рю сов. М
.Зеров. М.Рильський, Я.Парандовський. П.д. не буває безмежним.
Навiть такий унiверсальний перекладач, як Рильський, шо створив
зразковi переклади з франц. класикiв (П.Корнель, Ж.Расiн, Ж.-
Б.Мольєр, Вольтер), романтикiв (В.Гюго), неоромантикiв
(Е.Ростан), символiстiв (П.Верлен). перекладав цiлком неподiбних
авторiв з iн. л-р: Данте, А.Мiикевич, .Пушкiн. О.Грибоєдов,
Ю.Словацький, М.Некрасов, В.Брюсов, Ю.Тувiм, сербський нар. епос,
Г.Мопассан, Дж.Лондон, перекладав переважно тв. рiзних високих
стилiв. У перекладацькому набутковi Рильського майже немає тв.
етнографiчно-побутового, гумор, змiсту, л-ри для дiтей. Широчiнь П.д.
значною мiрою зумовлюється культ.-iст. чинниками. Позаяк
наявнiсть перекладiв свiт, класики та тв. суч. л-ри є
свiдченням зрiлостi най. культури, то саме потреба наблизити свiт,
шедеври до укр. читача спонукала Франка до перекладання тв.
найрiзноманiтнших жанрiв з л-р свiту. За широчинню П.д. з Франком
можна порiвняти Рильського, який створив зразковi переклади як зi
словян., так i з несловян. л-р. Практика новiтнього укр. перекладу
дає й iн. приклади широкого дiапазону перекладацькоï
дiяльностi: Б.Тен, Г.Кочур, М.Лукаш. З широчiнню П.д. переважно
зустрiчаємося, коли лiт. мова склалася iст. пiзно або ж при
перекладаннi на мову вiдносно малочисельного народу. Цiкавий приклад
дiяльнiсть лан. перекладача Морґенса Бойсена. Вiн переклав
бiльш як пятсот книжок Гомера, Г.Фiлдiнга. О.Л.Гакслi, Ф.Шiллера.
Т.Манна, З.Фройда, Янга, М.Пруста та багатьох iн. Упродовж 25-ти
рокiв Бойсен перекладав пересiчно по книзi що два тижнi. Кiлькiсть аж
нiяк не вiдбилася на якостi: переклад такого складного твору, як
Уллiс Дж.Джойса було вiдзначено нап. нагородою за мовно-стил.
достоïнства. Для перекладача-письмєнника, лiт-знавця чи
аматора широчiнь Д.п. є лише бажаною. Перекладач-фахiвець не
може обмежуватися вузьким колом субєктивно близьких йому тв. та
письменникiв. Для нього широчiнь П .д. важлива умова професiйноï
дiяльностi. Анатолiй Волков