Шансонье

ШАНСОНЬЕ (вiд франц. chansonier, вiд chanson пiсня) франц. спiвцi та
поети, якi виконують власнi лiр. чи сатир, пiснi або використовують вже
iснуючi мотиви чи мелодiï для своïх вiршiв. Традицiя
спiваноï поезiï з'явилася в сер. вiки в творчостi трубадурiв
та менестрелiв.
III. вiдзначаються демократичним спрямуванням. Серед перших франц. Ш.
були Ш.Колле (XVIII ст.), Ш.Панар (XVIII ст.). Пiднесення Ш.
вiдбувається у творчостi П.-Ж Беранже, який наповнив
своï пiснi рев. змiстом. Серед iн. франц. Ш.-революцiонерiв
видiляються Е.Потье, Ж.К.Клеман, Е.IIIатлен У XIX ст. зявляються
професiйнi Ш. Ж.Жук, О.Суетр, Г.Монтепос, А.Брюан. В 50-х pp. XX
ст, знову зростає: популярнiсть Ш., творчiсть яких
вiдтворює основнi проблеми соц. дiйсностi: Ф.Лемарк, Е.Пiаф,
Ж.Брассенс, М.Шевальє, Ж .Ф ерро. С.Адамо, I.Монтан, Ж.Беко,
Ш.Азнавур, Ж.Мустакi, Дж.Дассен для творчостi яких характерне
багатство вiрш. форм, висока емоцiйнiсть, публiцистичнiсть, широке
використання кращих традицiй франц. Ш. Мист- во Ш. вплинуло на
подальший розвиток суч. пiснi в iн. краïнах, напр., у
Нiмеччинi на спiвану поезiю Б.Дiлана, Й.Дененгардта, В.Бiрмана.
Див.: Бард. Лкшмкла Сердюк