ЩОДЕННИК або ЖУРНАЛ

Щ ОДЕННИК або Ж УРНАЛ (франц. Journale) 1. Хронологiчнi, здебiльшого
датованi, записи вiд першоï особи подiй з життя того, хто робить цi
записи та роздуми з приводу цих подiй.
2. Лiт.-побутовий, мемуарно-автобiографiчний жанр, що подiбно до деяких
iн. жанрiв склався на основi явиш реального життя (листи, мемуари,
подорожi, сповiдi). Попередниками Щ. як лiт. жанру були, з одн.
боку, саме сповiдi, напр., Сповiдь Блаженного Августина (354-430), з
iн. боку, подорожнi записи, напр., Ш. Колумба (1451- 1506).
Вiдповiдно розрiзняють т. зв. iнтимний i подорожнiй Щ. Слiд згадати
також про щоденниковi записи Мiкельанджело. Але становлення Щ. як
жанру вiдбулося в Англiï за часiв Реставрацiï: шифрований
Ш. С.Пепiса охоплював 1650-69 рр.; Дж.Евелiн вiв свiй Щ. протягом
семидесяти рокiв. Розповсюдження шоденниковоï форми в л-рах
кiн. XVIII ст. повязано з сентименталiзмом, з усвiдомленням
особистого начала (Сентиментальна подорож» Л.Стерна, Листи
росiйського мандрiвника М. Карамзiна). У л-рах Сх. щоденниковi
записи мають свою специфiку, напр., япон. жанр нiккi. Багато ст. до
жанру Щ. ставилися з певною недовiрою, позбавивши його навiть права
зайняти вiдповiдне мiсце в канонiчнiй жанр, iєрархiï. Але
логiка розвитку лiт. процесу пiддала сумнiву таке ставлення. Ш.
важлива складова творчостi багатьох письменникiв (Й.В.Гьоте,
Ф.Геббель, Ф.Кафка, Т.Манн: бр. де Гонкур, Ж.Ренар, Ж.-П.Сартр, Ф.М
орiак; О.Пушкiн, М.Добролюбов, Ф.Достоєвський, Л.Толстой,
I.Бунiн; В.Гомбрович; Т.Шевченко, I.Франко, В.Винниченко,
А.Любченко, О.Довженко, М.Драй-Хмара, Ю.Яновський, В.Симоненко.
Поряд з письменницькими за змiстом i часто- густо за худож.-етил,
якостями можуть стояти Щ. фiлософiв (С.Кєркеґор), полiт,
дiячiв (Микола II), вчених (С.Ефремов, В.Вернадський), митцiв, а
також членiв родини письменникiв (Т.Сухотiна- Толстая, Е.Булгакова).
Щ. дає змогу глибше зрозумiти естет, та фiлос. конепиiï
автора, надає портретовi митця цiлiсностi та вивершеностi. Щ,
це можливiсть безпосередньо передати читачевi власну т. а на
навколишнiй свiт, це певна позицiя митця у ставленнi до свого
оточення та проблем сьогодення. Часом Ш. мiстять дуже приватну,
iнтимну iнформацiю про автора та його оточення (Пепiс, Винниченко,
Т.Манн). Ще вагомiша iнформацiя iст.-полiтична. Так, Щ. Вернадського
свiдчить, шо краша частина iнтелiгенцiï розумiла злочинницьку
сутнiсть совстського сусп-тва, в якому жила. Дуже показовi Щ.
Довженка 1941-1956 рр. вiд визнання догматiв i практики бiльшовизму
до траг. констатацiï: Нема добра на Украïнi. Вiдвертiсть,
достовiрнiсть i оперативнiсть у ”висвiтленнi життя надають Щ.
документальну вартiсть, поряд зi спорiдненими жанрами: листами,
спогадами тошо. Саме тому зявляються Щ,- мiстифiкацiï,
здебiльшого з метою викривлення iст. фактiв. Прикладом слугує
сфальшований О.М.Толстим i П..Шоголевим псевдошоденник фрейлини
А.Вирубовоï, сповнений брудних наклепiв на Миколу II та його
родину. Щодо спiввiдношення автор реципiєнт Щ. можна подiлити
на три категорiï. 1) Щ ., який автор пише справдi для себе, не
розраховуючи на майбутнього читача; 2) Щ., який розраховано на
оприлюднення, але за деякий час пiсля написання, або й не за життя
письменника: Ш. анґл. письменникiв XVII ст. дiйшли до читача
лише в XIX ст.: Пепiса 1825, уривки, повнiстю 1893-99 рр., Евелiна
1818; Журнал Ренара, який охоплював подiï вiд 1887 до смертi
письменника 1910, було надруковано 1927; 3) Щ., який автор
друкує незабаром пiсля його написання. Так, Бунiн свiй Щ. 1918-
19 рр. оприлюднив 1935 пiд назвою Окаяннi днi, аби свiдчити перед
людством про кривавий кошмар» бiльшовизму. Щ. письменника явише
неординарне. В суч. лiт. процесi функцiонують три рiзновиди Щ.
трад,, лiт. та белетризований або вигаданий Ш. Першi двi щоденниковi
модифiкацiï документально-худож. структури, а белетризована або
вигадана шоденникова модифiкацiя худож. тв. з мист. змодельованим
сюжетом. Структура трад. Щ. нагадує стрижень, на який у
хронологiчнiй послiдовностi нанизуються спостереження, роздуми та
принагiднi автор, нотатки. Лiт. Щ. являє собою багатошарову
структуру, яка вмiшує реальний, есеïстичний та худож.
шари. Вигаданий Щ. будується згiдно законiв худож. л-ри.
Структура подiбних тв. розiмкнена, вона являє собою зчеплення
найвагомiших епiзодiв з життя автора, в якi вмонтовано сповiдi-
роздуми письменника на рiзнi теми, роздуми, згадки, описи певних
явищ дiйсностi. Всi модифiкацiï доцiльно розглядати з т. з.
автор, позицiï та автор, ролi. У трад. Щ. є всi пiдстави
говорити про автор, позицiю, тому шо саме вона визначає вiдбiр
фактiв, роздумiв, спостережень та автор, узагальнень. В лiт. Ш.
образ автора роздвоюється, реалiзуючись як позицiя в
документальному та есеïстичному шарах та перетворюючись в
автор, ролю в белетризованих фрагментах. У вигаданому Щ. образ
автора досягає того ступеня узагальнення, коли доречно
говорити про автор, ролю, маску, яка найчастiше не
ототожнюється з реально iснуючим образом самого автора. Саме
тут починається шлях до худож. тв. Так, у Щоденнику
письменника» Достоєвського вмiшено кiлька його проз, тв.,
у шоденникових циклах М. Фрiша знаходимо начерки майбутнiх
п'єс. Ш. О.Довженка багаторазово мiстять уривки з тв., над
якими вiн у той час працював. Щ. може бути худож. формою як окр.
частини архiтектонiки (Робiнзон Крузо Д.Дефо, «Герой нашого
часу М .Лєрмонтова. ‘Iдiот» Ф.Достоєвського),
так i цiлого тв. (Щоденник для Стелли Дж.Свiфта. Страждання молодого
Вертера» Й.В.Гьоте, Записки божевiльного М.Гоголя,
«Записки студента» .Гребiнки. «Морфiй М.Булгакова,
«Царiвна» О.Кобилянськоï. «Колекцiонер Дж.Фаулза
та iн.). У поезiï сповiдально-шоденниковий елемент є
жанр, ознакою т. зв. лiричного щоденника (Ф.Петрарка Сонети до
Лаури, Лєрмонтов, О.Блок). У рiзний спосiб
використовується форма Щ. в сатир.-гумор, жанрах (напр..
«Щоденник Адама», «Щоденникви» Марка Твена). Щ.
сприяв появi нов. епiч. форми своєрiдного шоденникового ром
ану ( Кола Брюньйон» Р.Ролана, «Вогонь' А.Барбюса,
«Царiвна О.Кобилянськоï). У 70-тi рр. XX ст. вел.
популярнiсть здобуває роман «гiпотетичноï
iсторiï, шо написаний у виглядi Ш. iст. чи псевдоiст. осiб (
«Березневi iди Т.Вайлдера, «Берр» Г.Вiдала).
Щоденникова форма у таких худож. структурах розширює зображене
у часовому й просторовому вимiрах, так шо сама обiрванiсть
шоденникових записiв стає .елементом худож. завершеностi. Т.
ч., Щ. письменника не втратив актуальностi в суч. лiт. процесi.
Розповсюдження форм Ш. в суч. л-рi зумовлено процесом
субєктивiзацiï худож. л-ри, поглибленням iнтересу особи
самого письменника, його долi, його внутр. свiту, взагалi до внугр.
свiту неординарноï твор. людини. Анатолiй Волков, Iрина
Даровська