ВIРШ ДIАЛОГ
ВIРШ ДIАЛОГ жанр.-композицiйна форма лiр. поезiï, структурною
основою якоï є дiалогiчне розщеплення та персонажна
об'єктивацiя мови поет. тв. В ролi учасникiв дiалогiчного
спiлкування можуть бути умовнi (риторичнi), iст., алегоричнi тощо
персонажi, але ïх об'єднує суто мовленнсвий характер
ïхнього лiт. буття на вiдмiну вiд епiч. та драм, партнерiв по
дiгiлогу, обтяжених сюжетною долею. В.-д. є одним з варiантiв
композицiйного способу мовленнєвоï органiзацiï лiр. тв.
поряд з бiльш розповсюдженим в поет. практицi монологiчним, ширше
однiєю з варiацiй дiалогу метародовоï форми композицiйного
розгортання худож. змiсту тв. нарiвнi з оповiдною та асоцiативною. вроп.
В.-д. походить вiд давн-грец. жанру амебейя з характерною для нього запитально-
вiдповiдною формою. Генетично В.-д. пов'язаний з антифоним спiвом, яким
у найдавн. часи супроводжували колективну зустрiч весни i у якому по
черзi брали участь група дiвчат та група хлопцiв (строфа та антистрофа).
Цей ритуал iснував як на Зх., так i на Сх. (Давн. Китай, Давн.
В'єтнам та iн.). Вiрш, дiалог використовується у рiзних лiр.
жанрах: дифiрамбi (Тезей давн-грец. поета VI ст. до н. е. Вакхiлiда), в
епiграмi (описова епiграма Посидiла на скульптуру ‘ Випадок
Лiсiпа), у сер-вiч. дебатi (Еклога письм. XI ст. Феодула, в якiй
неправда та «iстина у виглядi типових персонажiв пасторалi
обмiнюються чотиривiрш, переказами ант. та бiбл. мiфiв), у вiрш, сатирi
(Коротка бесiда мiж Паном, Войтом та Плебаном поль. поета XVI ст.
М.Рея). у поемi (Суперечка мiж Теймуразом та Руставелi груз, поета XVII-
XVIII ст. Арчила Багратiонi). у буколiках (iронiчнi Волинськi буколiки
укр. поетеси XX ст. О.Лятуринськоï), а також у iнвективi , тенсонi,
дiатрибi, тропi, пастурелi, сирвентi муназарi та iн. В.-д. можна вважати
не тiльки жанр.-композицiйною ознакою В.-д., але й факультативною
ознакою лiр. жанр, системи. Особливе жанр, значення В.-д. виявляє
при утвореннi лiр. циклу iнтертекстуального типу: давн-япон. ута-
моногатарi, проз.-поет. жанр, що поєднує адресованi у формi
танка вiрш, послання мiж закоханими, подружжям тощо та проз, коментарi
до них, переважно про обставини написання тв. (напр., жiночий Щоденник
метелика» (Кагеро нiккi) Мiтiцуна-но хаха, XI ст.); «Послання
Михайлу Iгнатовичу П.Самсонова та Вiдповiдь Петру Самсонову М.Iгнатовича
епiстоли рос. поетiв-вiршевикiв XVII ст.; боле жанр, введений в
бiрманську л-ру у XIX ст. принцесою Хлайн, його композицiйною основою
є чергування монологiв чоловiка та дружини з iнтимними натяками,
зрозумiлими лише ïм обом. В укр. поезiï В.-л.
зустрiчається у поетiв XX ст. О.Лятуринськоï, в ïï
забавлянках, у М Царинника (Орат вертається з пiвдня»), в
рос. поезiï у Д.Вєнєвiтiнова (Домовий, XIX ст.),
Ю.Левiтанського (Що вiдбувається в свiтi? А просто зима), а також
у рядi тв. XIX ст., шо розвивають своєрiдно-наи. варiант теми
«ars poet ica Розмова книгопродавця з поетом О.Пушкiна, Журналiст,
читач та письменник М.Лермонтова та Поет i громадянин» М,Некрасова.
Борне Iванюк
