ЮНАЦЬКI ПIСНI

ЮНАЦЬКI ПIСНI героïчний епос пд. слов'ян, в якому оспiвуються
легендарнi юнаки, нар. захисники вiд загарбникiв у часи сер-вiччя. Ю.П.-
важлива частина нар. пiсень болгар, сербiв, хорватiв, чорногорцiв,
макендонцiв. Виникають у 1Х-Х1У ст.. а дооформлюються вже за часiв
османського поневолення. Соц. iст. умови формування героïчного
епосу пд. слов'ян буди схожими з умовами зх-євроiг краïн. Тут
феодальна анархiя також заважала державному обєднанню, а ïй
протистояла княжа влада, яка була прогресивною силою. Пiснi
героïчного епосу рiзних народiв циклiзуються навколо визначних
героïв i подiй, шо приводить до створення вел. епiч. тв. (
«Пiсня про Роланда. Пiсня про Нiбелунгiв»). Елементи складання
циклiв помiтнi й в юнацькому епосi, хоча тут не доходить до появи
єдиноï нац. епопеï. Ю.п. також повязанi з iст. подiями
(тур. навала) та iст. особами. Деякi з них створювались водночас з iст.
пiснями, але вiдрiзняються вiд них. Героï пiсень (юнаки-героï,
молодцi, козаки) мають надзвичайнi риси. Незважаючи на гiперболiзацiю та
фантастику в образах . iдеях та нар. оцiнцi подiй у Ю.п. вiдбилась певна
iст. достовiрнiсть. В умовах рабства пд. слов'яни iдеалiзували свою
державу (болг., серб., хорват., македонську ). Колишнi феодали- боляри
перетворювались у нар. свiдомостi у казкових, легендарних героïв,
захисникiв народу. Найпопулярнiшим героєм Ю.п. у всiх пд. слов'ян
став Марко Кралевич, або Кралi Марко, навколо якого склався досить вел.
цикл пiсень. Образ цього юнака не збiгається з образом iст. особи
феодальним володарем у Придипi. а згодом тур. васалом, який жив у 2-й
пол. XIV ст. У багатьох пiснях розповiдається про надзвичайнi
подвиги Марко Кралевича у боротьбi з турками, чорним Арапом та iн.
(»Оранка Марка Кралевича «. «Турки у Марка на
святi», «Марко Кралевич скидає шлюбну подать. »
Весiлля Кралевича Марка»). Пд. словяни надiляють цього улюбленого
героя надприродними властивостями, перетворюючи його у символ сили у
боротьбi за незалежнiсть. У пiснях про Марка Кралевича. крiм нього,
йдеться й про iн. юнакiв, як Дойчин. Хрельо Войвода. Лютiца Богдан,
Филип Маджарин, Груiца. Секула. Майже всi вони мають прототипiв вiдомих
iст. осiб тiєï епохи. Хрельо Войвода або Хрельо Шестикрили,
напр.. був володарем у Струмському за часiв Стефана Душана, Лютiца
Богдан це епiч. спогад про володаря Сх. Македонiï за часiв тур.
навали. Секула угор. полководець Ян Секелi. Филип Маджарин герцог Филип.
який у XIV ст. захищав вiд туркiв Вiдень. Звичайно є й багато
вигаданих персонажiв. Ворогiв та гнобителiв подано переважно в
узагальнених образах чорних Арапiв (йдеться не про ïх етнiчну
приналежнiсть, а про пригноблювачiв туркiв, яких вони уособлюють, а
також туркiв-яничарiв). Муси Кеседжiï (Вважається, що це iст.
особа, син султана Баязеда Муса). Особливу увагу привертає дiвчина
Арватка, в образi якоï вiдбитi старовиннi оповiдання про
героïчних дiв. Пiснi про Марка Кралевича були поширенi й серед
словенцiв, але там дуже рано його образ був замiнений королем Матiяшем
угор. королем Матеєм Корвiним. з яким пов'язана iсторiя словен.
народу. Про Матiяша спiвають пiснi iз сюжетом, шо нагадує пiснi
про Марка Кралевича Крiм спiльних рис в епосi пiвд. слов'ян є й
своï особливостi вiдповiдно у кожного народу, Так. пiснi циклу про
Марка Кралевича близькi за змiстом та мотивами. Але гол. вiдмiннiсть в
характеристицi героя у його ставленнi до турок. Якшо у серб, та хорват,
фольклорi Марко Кралевич iнколи вступає у дружнi стосунки з
турками, шо може бути вiдгуком його васальних стосункiв iз султаном, у
болг. пiснях вiн завжди ïх послiдовний суперник. Звичайно, шо у
кожному най. епосi є й героï, яких нема у iн. Так. деякi
болг. персонажi вiдсутнi у серб, епосi i навпаки. Кожен пд. словн. епос
має свiй яскравий нац. колорит. Але разом з тим. болгар., напр..
притаманна близкiсть до сер.-аз., а надто перс, епосу. Iз сх. епосу
прийшов мотив огорожi людськими головами дворiв багатьох героïв
Ю.п. Близькi мiсця є й мiж пд-слов ян_ та сх-слов'ян. епосом: рос.
билини, укр. думи. Подiбнiсть пд- слов н. та сх-слов яп. епосу дослiдив
словен. фiлолог Ф. Мiклошич. у працi «Зображальнi засоби слов ян.
епосу (1899). Вiдчутний i вплив зх-свроп. епосу Мотив добування
нареченоï на користь знатноï людини, шо вiдомий у ‘
Пiснi про Нiбелунгiвзустрiчається в болг. юнац. епосi. Крiм циклу
про Марка Кралевича. серб, та хорват, епоси мають докосiвський цикл,
косiвський цикл (присвячений битвi на Косовiм полi 1389, коли Сербiя
опинилась пiд тур. ярмом), цикл про Якшичiв, Бранковичiв.
Чорноєвичiв. Болг. цикл Ю.п. оспiвує Момчила образ iст.
особи, ватажка чети (збройного загону) й феодального володаря у
Родопському краï у 1-й пол. XIV ст.. який вiв боротьбу iз турками.
В Ю.п. бiльше, нiж в побут, пiснях можуть розкриватися первнi
старовинних вiрувань народiв. Аналiз змiсту та образiв легко
виявляє нашарування епох. Напр., чорний Арап це напiвмiфiчна
iстота, яка має три серця. Цей образ наслiдувано вiд сивоï
давнини . В той час, як у iст. пiснях фантастика майже не вiдiграє
ролi, тут вона широко використовується для побудови традицiйних
образiв. Ю.п. притаманна повiльна епiч. оповiдь з вел. кiлькiстю
загальних мiсць та багато повторень не лише окр. слiв i епiтетiв, але й
цi лих вiршiв i частин пiснi. Епiч. характер пiсням надають й докладнi
описи i довгi дiалоги. Ю.п. починаються переважно iз заспiву й
наприкiнцi мають завершення. Здебiльшого вони мають трад. змiст i форму.
Завершення iнколи являє собою етич. повчання, яке виводиться з
пiснi. Вiршованi розмiр Ю.п. досить рiзноманiтнi. Давнiшi записи серб.та
хорват, фольклору мають пiснi з довгими вiршами, т.зв. бугарштицею.
Однак велика кiлькiсть пiсень представлена клас. епiч.
десятискладовиком. Пiзнiше з являються восьмискладовики. якi мають
побут, або балад, характер. Носiями та поширювачами Ю.п. були мандрiвнi
виконавцi гусляри, або слепци, типол. спорiдненi з укр. кобзарями та
лiрниками. Вiдомим збирачем Ю.п. на поч. XIX ст. був серб Вук Караджич.
Болг. фольклорист Е.Тодоров (1903-80) учинив спробу циклiзацiï
Ю.п., створення нац. епопеï. Ю.п. мали вел. популярнiсть в
європ. краïнах, де захоплення ними складає цiлу добу.
Чисельнi переклади засвiдчили усьому свiтовi багатство слов'ян,
культури. Першi переклади з'являються вже у XVIII ст.. але найширшого
розголосу пд ,-слов. епос набуває у 1 -й пол. XIX ст. пiсля появи
вiдомоï кн. П.Мерiме «Тузла (1827), яка була блискучою м iстиф
iкац iєю . Ця кн., а також зiбрання Караджича зацiкавили
європ. громадськiсть. З'явилось багато перекладiв майже всiма
європ. мовами. Героïчний епос пд. словян привернув увагу
багатьох видатних дiячiв свiт, культури. Його вивчали й популяризували
Гьоте, В.Гумбольдт, брати Грiмм. В.Скотт, К.Брентано. В.Гергард,
.Мередiт, Й.Секач, В.Ганка, ФД.Челаковський, П.Юнгман, П.Шафарик,
Д.Штур. А.Мiцкевич, Б.Грабовський, О.Пушкiн, М.Чернишевський,
А.Ахматова, К.Бальмонт. М. де Унамуно. В Украïнi перекладали та
дослiджували Ю.п. М.Старицький,
1.Франко, М.Рильський. Мотиви та образи Ю.п. використовували пд-словян.
письменники: болгари П.Р.Славейков. В.Ханчев; серби Р.Доманович,
Й.Дучич, Й.Йованович Змай, П.Негош, З.Орфелiн, В.Петрович, М.Ракич,
А.Шантич; хорвати А.Качич-Мiошич. В.Назор, П.Прерадович (драма
«Кралевiч Марко ‘, 1852). Героï Ю.п. притягали увагу
майстрiв образотвор. мист-ва, зокрема, пд-словян. Видатний хорват,
рiзьбяр I.Мештрович створив галерею мармурових скульптур героïв
юнацького епосу: бронзову статую Марка Кралевича у Нац. музеï в
Белградi (1910) та iн. Болг. графiк А.Василєв чудово
проiлюстрував та оформив зб. «Пiснi про Марка Кралевича (1983).
Валерiй Лавренов