Вiдмiнок

ВIДМIНОК — граматична категорiя iменних частин мови (iменника,
прикметника, дiєприкметника, числiвника, займенника), яка служить
для вираження синтаксичних вiдношень мiж словами. У сучаснiй
украïнськiй мовi видiляється сiм вiдмiнкiв: називний,
родовий, давальний, знахiдний, орудний, мiсцевий, кличний. Основне
призначення кличного вiдмiнка в украïнськiй мовi — функцiя
звертання:
Прощай, мiй зошите! Спасибi тобi, друже, що ти думок моïх не
вiдцуравсь»(В. Симоненко).
Бiльшiсть вiдмiнкiв спецiалiзується в основнiй своïй
функцiï на вираженнi певноï семантики:
1) називний вiдмiнок виступає основною формою вираження пiдмета:
Книги — моя найбiльша пристрасть(I. Цюпа);
2) давальний — непрямого додатка з семантикою адресата: Принесу
мамi запашних квiтiв з лугу»(О. Олесь);
3) знахiдний-прямого додатка:
њМабуть, кожна людина сама повинна шукати найкоротшу дорогу до
iстини»(О. Гончар);
4) орудний — непрямого додатка з семантикою iнструмента:
I молотками пробивали стiну гранiту, все бiльше заглиблюючись у
невiдомий простiр (Голос Украïни. -1998. -12 квiтня);
5) мiсцевий — обставина:
У вильотi вулиць ви бачите будиночок з шпилем (П. Загре- бельний).
Цi функцiï є основними, поряд з ними вiдмiнковi форми
реалiзують iншi функцiï. Так, називний вiдмiнок може виконувати
функцiю iменноï частини присудка: Люди без мови — то глина
без лика, Безязика отара овець (В. Забаштанський), а в поєднаннi з
прийменниками дiапазон реалiзовуваноï вiдмiнковими формами
семантики надзвичайно широкий:
сидiти на березi (де ? — обставина мiсця);
пiти по хлiб (з якою метою? — обставина мети);
не прийти через хворобу (з якоï причини?-обставина причини);
хустка матерi (‘чия?-означення) тощо.