ОЛЕСЬ ОЛЕКСАНДР
(1878-1944) Справжнє прiзвище - Кандиба. Народився у м. Бiлопiллi на Сумщинi. Закiнчив сiльськогосподарську школу, Харкiвський ветеринарний iнститут. Деякий час працював ветеринарним лiкарем у Києвi, Захоплено вiтав подiï 1917 року й утворення Украïнськоï Народноï Республiки. Пiсля того, як вона зазнала поразки, емiгрував (жив у Будапештi, Вiднi, останнi роки життя - у Празi). Помер пiсля звiстки про загибель у фашистському концтаборi старшого сина (вiдомого поета i громадського дiяча Олега Ольжича), похований у Празi.Автор збiрок поезiй "З журбою радiсть обнялась", "Поезiï", що вийшли у Петербурзi, за кордоном з'явилися книжки "Минуле Украïни в пiснях. Княжi часи", "Перезва", "Чужиною", "Кому повiм печаль мою", твори для дiтей (поеми "Грицевi курчата", "Водяничок" та iншi), переклади. Олесь також автор драматичних творiв "По дорозi в казку", "Над Днiпром", "Нiч на полонинi". Героïчне минуле Украïни у творчостi Олександра Олеся (за поезiєю "Печенiзька облога Києва") Олександр Олесь надзвичайно захоплювався iсторiєю рiдного краю, зокрема такими героïчними ïï сторiнками, як боротьба з iноземними завойовниками часiв Киïвськоï Русi. У поезiï "Печенiзька облога Києва" автор достовiрно змалював трагiчне становище обложеноï столицi мiста Києва: А у мiстi плач i стогiн: Анi вийти, нi ввiйти, Став людей косити голод, Став в могили ïх нести. Описуючи облогу мiста, Олександр Олесь використовує образи, що нагадують героïчнi сказання того часу: Наче хмари, бiдний Киïв Печенiги облягли, Загримiли всюди сурми, Таборами загули. Але нiхто з iноземних завойовникiв не змiг пiдкорити наш народ, бо любов до рiдноï землi була рушiйною силою безлiчi героïчних вчинкiв, надихала на подвиги. На захист Вiтчизни пiднiмалися усi: вiд старого до малого. Одного з таких юних героïв автор зобразив у вiршi "Печенiзька облога Києва":
Стали думати кияни, Де ïм лицаря знайти, Щоб iз мiста на той берег Смiло зважився пройти. "Я пiду!" - хлоп'я говорить. Автор не називає iменi героя, тому що так безстрашно мiг вчинити кожен. На думку Олександра Олеся, це i є найбiльша слава для людини - здiйснити героïчний вчинок i, залишившись невiдомою, здобути вдячнiсть i вiчну пам'ять нащадкiв.
