На крилах лебедiв материнства
(за творчiстю В. А. Симоненка)Провiдною у творчостi Василя Симоненка є тема любовi до рiдноï Украïни. Одним з найвiдомiших творiв є поезiя "Лебедi материнства". Коли читаєш цей вiрш, в уявi постає цiла низка образiв. Ще рiдна мати, бiла хата, верби, тополi, людина працi. I все це зливається в один образ Батькiвщини. "Лебедi материнства" - це колискова пiсня, в якiй поєднуються й материнська нiжнiсть, i чоловiча твердiсть. А головне в цiй пiснi - побажання синовi вирости справжньою людиною, вiрним сином Украïни. Мати запевняє свою дитину, що у найскрутнiшi хвилини життя, якщо ïй потрiбна буде допомога, Батькiвщина нiколи не зрадить:
Прийдуть з Украïни верби i тополi, Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Як художник, майстер слова Василь Симоненко малює картину вечора - "заглядає в шибу казка сивими очима". Автор проганяє "бiду" вiд синовоï колиски i закликає:
Припливайте до колиски Лебедi, як мрiï. Опустiться тихi зорi Синовi пiд вiï.
А далi починається розмова з сином:
Виростеш ти, сину, Вирушиш в дорогу - Виростуть з тобою Приспанi тривоги...
Поет говорить про зустрiчi, якi чекають хлопчика на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзiв, дружину. Разом з тим попереджує:
Можеш вибирати друзiв i дружину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Можна вибрати друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата.
Поет недаремно ставить поряд образи матерi й Вiтчизни. Вiн доводить, що вони нероздiльнi i священнi для кожноï людини. А для самого поета Украïна - найдорожча у свiтi. Вона - його диво, його молитва, його мати, з якою хочеться порадитись, подiлитись турботами.
