На крилах лебедiв материнства
(за творчiстю В. А. Симоненка)
Провiдною у творчостi Василя Симоненка є тема любовi до рiдноï Украïни.
Одним з найвiдомiших творiв є поезiя "Лебедi материнства". Коли читаєш цей вiрш, в
уявi постає цiла низка образiв. Ще рiдна мати, бiла хата, верби, тополi, людина
працi. I все це зливається в один образ Батькiвщини. "Лебедi материнства"
- це колискова пiсня, в якiй поєднуються й материнська нiжнiсть, i чоловiча
твердiсть. А головне в цiй пiснi
- побажання синовi вирости справжньою людиною, вiрним сином Украïни. Мати
запевняє свою дитину, що у найскрутнiшi хвилини життя, якщо ïй потрiбна буде
допомога, Батькiвщина нiколи не зрадить:
Прийдуть з Украïни верби i тополi,
Стануть над тобою, листям затрiпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Як художник, майстер слова Василь Симоненко малює картину вечора
- "заглядає в шибу казка сивими очима". Автор проганяє "бiду" вiд синовоï
колиски i закликає:
Припливайте до колиски
Лебедi, як мрiï.
Опустiться тихi зорi
Синовi пiд вiï.
А далi починається розмова з сином:
Виростеш ти, сину,
Вирушиш в дорогу
- Виростуть з тобою
Приспанi тривоги...
Поет говорить про зустрiчi, якi чекають хлопчика на життєвих шляхах, про майбутнє
кохання, друзiв, дружину. Разом з тим попереджує:
Можеш вибирати друзiв i дружину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрати друга i по духу брата,
Та не можна рiдну матiр вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очi материнськi i бiлява хата.
Поет недаремно ставить поряд образи матерi й Вiтчизни. Вiн доводить, що вони
нероздiльнi i священнi для кожноï людини. А для самого поета Украïна
- найдорожча у свiтi. Вона
- його диво, його молитва, його мати, з якою хочеться порадитись, подiлитись
турботами.
