На крилах лебедiв материнства

(за творчiстю В. А. Симоненка) Провiдною у творчостi Василя Симоненка є тема любовi до рiдноï Украïни. Одним з найвiдомiших творiв є поезiя "Лебедi материнства". Коли читаєш цей вiрш, в уявi постає цiла низка образiв. Ще рiдна мати, бiла хата, верби, тополi, людина працi. I все це зливається в один образ Батькiвщини. "Лебедi материнства"
- це колискова пiсня, в якiй поєднуються й материнська нiжнiсть, i чоловiча твердiсть. А головне в цiй пiснi - побажання синовi вирости справжньою людиною, вiрним сином Украïни. Мати запевняє свою дитину, що у найскрутнiшi хвилини життя, якщо ïй потрiбна буде допомога, Батькiвщина нiколи не зрадить: Прийдуть з Украïни верби i тополi, Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Як художник, майстер слова Василь Симоненко малює картину вечора
- "заглядає в шибу казка сивими очима". Автор проганяє "бiду" вiд синовоï колиски i закликає: Припливайте до колиски Лебедi, як мрiï. Опустiться тихi зорi Синовi пiд вiï. А далi починається розмова з сином: Виростеш ти, сину, Вирушиш в дорогу - Виростуть з тобою Приспанi тривоги... Поет говорить про зустрiчi, якi чекають хлопчика на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзiв, дружину. Разом з тим попереджує: Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Можна вибрати друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата. Поет недаремно ставить поряд образи матерi й Вiтчизни. Вiн доводить, що вони нероздiльнi i священнi для кожноï людини. А для самого поета Украïна
- найдорожча у свiтi. Вона - його диво, його молитва, його мати, з якою хочеться порадитись, подiлитись турботами.