Герой трагедiï нiмецького письменника Гуцкова Уриель Акоста

Уриель Акоста iсторична особа, фiлософ-вiльнодумець, родом з
Португалiï; вирiс у єврейськiй католицькiй сiм'ï, бiг в
Амстердам, що звiльнився вiд панування iспанськоï iнквiзицiï,
в 1614 роцi перейшов в iудаïзм, але не прийняв деякi його догмати,
за що був вiдлучений вiд синагоги, пiддавався приниженням; покiнчило
життя самогубством у вiцi 55 лiт Уриель Акоста в п'єсi має
ту ж бiографiю, але за вiком вiн набагато моложе. Драматург
включає в iсторiю У.А. любовну лiнiю, що закiнчується
подвiйним самогубством: У.А. i його улюбленоï Юдифи, виданоï
замiж за iнший. Дiя вiдбувається в 1640 роцi у фанатичному
єврейському середовищi. Батько Юдифи, освiчений i утворений
багатiй Манассе Вандерстратен, знайомий з Рубенсом i Ван Дейком, заради
власного спокою волiє не сваритися з могутнiми рабинами Бен-Акибой
i Де Сантосом. Шурин Манассе, мудрець Де Сильва — учитель У.А.
— лiберал лише на словах. Наречений Юдифи Бен-Иохаи —
негiдник i iнтриган. У.А. залишається в повнiй iзоляцiï.
Єдина людина, що не зрадила його,- Юдифь. Ïï смерть
означає для У.А. втрату єдиноï розумiючоï й
люблячоï його душi. Незважаючи на те, що в п'єсi Гуцкова У.А.
з фiлософа-першопрохiдника перетворений у Ромео , що стрiляється
пiсля самогубства улюбленоï, образ його був неймовiрно популярний у
всiх краïнах Європи як символ твердостi духу й идейной
переконаностi

Уперше п'єса була поставлена в 1846 р. у Дрезденському придворному
театрi: У.А. грав вiдомий нiмецький актор Эмиль Девриент, Де Сильву
— його старший брат Едуард Девриент. На росiйськiй сценi в ролi
У.А. виступали А.П.Ленский (1879, Малий театр, бенефiс М.Н.Ермоловой, що
грав Юдифь), А.И. Южин (1883), К.С.Станiславський (1895). На радянськiй
сценi кращим У.А., як, втiм, i кращим Ромео, був А.А.Остужев (1940).