Виклад трагедiï Расина Береника

Джерелом трагедiï послужив життєпис iмператора Тита в книзi
римського iсторика Гаю Светония Транквилла Життя дванадцяти цезарiв.
Iмператор Тит хоче женитися на палестинськiй царицi Беренике, однак
римськi закони забороняють шлюб з неримлянкою, i народ може не схвалити
рiшення цезаря. Дiя вiдбувається в палацi Тита
У Беренику закоханий Антiох, цар Комагени, областi в Сирiï,
приєднаноï до Римськоï iмперiï, що вiрно служить
Титовi й зберiгає свiй царський титул. Вiн давно вже чекає
випадку поговорити з Береникой i довiдатися, яке ïï рiшення:
якщо вона готова стати дружиною Тита, те Антiох покине Рим. Антiох при
зустрiчi з нею зiзнається, що всi п'ять рокiв, з тих пор, як
неï зустрiв, любить ïï, однак Береника вiдповiдає
йому, що завжди любила тiльки Тита й любов ïй дорожче влади й вiнця
iмператора
Береника розмовляє зi своєю повiрницею Фойникой, i та
припускає, що Титовi буде важко обiйти закон. Але Береника вiрить
у Тита i його любов i чекає, коли неï привiтати прийде сенат
гордовитий.
Тим часом Тит випитує свого наперсника Паулина про те, що думають
у Римi про нього й Беренике. Iмператора цiкавить не думка раболiпного
двору й вельмож — вони завжди готовi терпiти будь-яку примху
цезаря, як терпiли й схвалювали усе низькостi Нерона. Тита цiкавить
думка народу, i Паулин вiдповiдає йому, що хоч красою Береника
гiдна вiнця, але нiхто в столицi назвати б не хотiв ïï
iмператрицею. Нiхто з попередникiв Тита не порушував закон про шлюб. I
навiть Юлiй Цезар, що любив Клеопатру, назвати своєю дружиною
єгиптянку не змiг. I жорстокий Калигула, i мерзотний Нерон,
поправшие все те, що люди шанують вiд столiття, поважали закон i шлюбу
мерзенного при них не бачив свiтло. А колишнiй раб Фелiкс, що став
прокуратором Iудеï, був одружений на однiй iз сестер Береники, i
нiкому в Римi не сподобається, що на трон зiйде та, чия сестра
взяла в чоловiки вчорашнього раба. Тит зiзнається, що вiн довго
боровся з любов'ю до Беренике, i тепер, коли вмер його батько, а на його
плечi лiг важкий вантаж влади, Тит повинен вiдмовитися вiд самого себе.
За ним стежить народ, i iмператор не може почати своє правлiння з
порушення закону, Тит вирiшує про усiм сказати Беренике, його
страшить цю розмову
Береника турбується про свою долю — жалоба Тита по батьку
скiнчився, але iмператор мовчить. Вона вiрить, що Тит любить
ïï. Тит страждає й нiяк не насмiлюється сказати
Беренике, що повинен вiдмовитися вiд ïï. Береника не може
зрозумiти, у чому вона провинилася. Може бути, вiн боïться порушити
закон? Але вiн сам говорив ïй, що нiякий закон не зможе розлучити
ïх. Може бути, Тит довiдався про ïï зустрiч iз Антiохом,
i в ньому заговорила ревнощi?
Тит довiдається, що Антiох збирається виïхати з Рима, i
дуже здивований i розсерджений — йому потрiбний його старий друг,
з яким вони разом воювали. Тит повiдомляє Антiоховi, що повинен
розстатися з Береникой: вiн — цезар, що вирiшує долi миру,
але не владний вiддати своє серце тiєï, котру любить.
Рим погодиться визнати його дружиною тiльки римлянку — будь-яку,
жалюгiдну — але лише його кровей, i якщо iмператор не
попрощається з дочкою Сходу, те на очах у ïй розгнiваний
народ ïï вигнання зажадати прийде. Тит просить Антiоха
повiдомити ïй його рiшення. Вiн хоче, щоб його друг разом з
Береникой виïхали на Схiд i залишалися б добрими сусiдами у
своïх царствах
Антiох не знає, що робити — плакати або смiятися. Вiн
сподiвається, що по шляху в Iудеєвi йому вдасться вмовити
Беренику на шлюб з ним пiсля того, як неï вiдкинув цезар. Аршак,
його друг, пiдтримує Антiоха — адже вiн буде поруч iз
Береникой, а Тит далеко. Антiох намагається поговорити з
Береникой, але не вирiшується прямо сказати, що ïï
чекає. Почуваючи негарне, Береника вимагає вiдвертостi, i
Антiох повiдомляє ïй про рiшення Тита. Вона не хоче вiрити й
бажає все сама довiдатися вiд iмператора. Антiоховi ж вiдтепер
забороняє наближатися кней.
Тит перед зустрiччю з Береникой думає, як йому надiйти. Вiн усього
сiм днiв на тронi пiсля смертi батька, а всiєï його думки не
про державнi справи, а про любов. Однак iмператор розумiє, що вiн
не належить собi, вiн ответствен перед народом
З'являється Береника й запитує його, чи правду ïй
сказали? Цезар вiдповiдає, що, як нi важко для нього таке рiшення,
але ïм доведеться розстатися. Береника дорiкає його —
вiн повинен був сказати про римськi закони тодi, коли вони тiльки
зустрiлися. Ïй легше було б винести вiдмова. Тит вiдповiдає
Беренике, що не знав, як зложиться його доля, i не думав, що стане
iмператором. Тепер же вiн не живе — життя скiнчилося, тепер вiн
царює. Береника запитує, чого страшиться цезар —
повстання в мiстi, у краïнi? Тит вiдповiдає, що якщо
звичаïв батькiвських образа викличе хвилювання, то йому доведеться
силою затвердити свiй вибiр, а за мовчання народне платити, i невiдомо,
якою цiною. Береника пропонує змiнити несправедливий закон. Але
Тит дав клятву Риму закон його дотримувати, це його борг, iншого
немає шляхи, i треба по ньому йти неколебимо. Треба дотримувати
слова, як тримали його попередники. Береника в розпачi дорiкає
цезаря в тiм, що вiн уважає вищим боргом вирити ïй могилу.
Вона не хоче залишатися в Римi потiхою римлянам ворожим i зловтiшним.
Вона вирiшує покiнчити iз собою. Тит наказує слугам стежити
за Береникой i не дати ïй зробити задумане
Звiстка про розрив цезаря iз царицею розноситься по мiсту —
радiє Рим, вiдкритий народу кожний храм. Антiох у хвилюваннi
— вiн бачить, що Береника метається у прикростi
безмiрноï i вимагає кинджал i отрута
Тит знову зустрiчається з Береникой, i вона повiдомляє йому,
що ïде. Вона не хоче слухати, як народ зловтiшається. Тит же
вiдповiдає ïй, що не може з нею розстатися, але не може й
вiдмовитися вiд трону, кинути римський народ. Якби вiн так надiйшов i
виïхав з Береникой, то тодi вона сама стала б соромитися воïна
без полкiв i цезаря без вiнця. Влада й шлюб iз царицею несумiснi, але й
душу iмператора не може бiльше виносити такого борошна — вiн
готовий до смертi, якщо Береника не дасть йому клятву, що не накладе на
себе руки
З'являється Антiох — вiн довго приховував вiд цезаря свою
любов до царицi, але не може приховувати бiльше. Бачачи, як вони
страждають, вiн готовий заради цезаря й Береники вiддати своє
життя в жертву богам, щоб вони змилостивилися, Береника, повалена в
сором величчю душ обох, бачачи таку готовнiсть до самопожертви Тита й
Антiоха, благає ïх не страждати так через неï, вона
цього неварта. Цариця згодна жити в розлуцi й просить Тита забути про
неï. Антiоха ж вона призиває забути про любов. Пам'ять про
всiх троє залишиться в лiтописах як приклад любовi самоï
нiжноï, полум'яноï й безнадiйноï
А. П. Шишкiн