Альфред де Вiньï Сен-Мар, або Змова в часи Людовика XIII

В основу сюжету роману покладене оповiдання об дiйсно имели мiсце в 1642
р. змовi улюбленця короля Людовика XIII, маркiза Сен-Мара проти
всесильного кардинала Ришелье.
1639 р. Юний Анри д'эффиа, маркiз де Сен-Мар, вiдправляється
служити королевi — ïде на облогу захопленого iспанськими
вiйськами Перпиньяна. Пiд покривом ночi вiн прощається з
Марiєю Гонзаго, герцогинею Мантуанской, що живе в замку пiд опiкою
його матерi. Молодi люди люблять один одного, але Марiя народилася
дочкою монарха, i, щоб одержати ïï руку, Сен-Мар повинен
пiднятися. Iз цiєю думкою парубок i вiдправляється впуть.
По дорозi вiн заïжджає в Луден побачити зi своïм
наставником, абатом Кийе. Там вiн стає свiдком страти священика
Урбена Грандье, обвинуваченого в чаклунствi. Однак щира причина осуду
нещасного — написаний ïм памфлет проти Ришелье. Суддя
Лобардемон, бажаючи довести всiм, що присуджений одержимо дияволом, по
дорозi на багаття пiдносить до губ Грандье розпечене залiзне розп'яття,
i той мимоволi вiдштовхує його. Обурений подiбною низькiстю, Сен-
Мар вистачає полою плаща розп'яття й наносить суддi удар по чолу
Сен-Мар розумiє, що в особi суддi Лобардемона вiн придбав
смертельного ворога. Уночi юнака, отличающегося хворобливою чутливiстю й
постiйним хвилюванням серця, переслiдують тривожнi сни: Урбен Грандье
пiд катуванням, що плаче мати, Марiя Гонзаго, що веде його за собою до
трону, куди вiн нiяк не може пiднятися, нiжна рука, що виявляється
рукою ката…
Сен-Мар приïжджає пiд стiни Перпиньяна й розбиває свiй
намет там, де вже розташувалися молодi дворяни, яким слiд бути
представленими королевi. Об'ïжджаючи позицiï, вiн
зустрiчається з парламентським радником де Ту, своïм iншому
дитинства. Вони обiйнялися, i очi ïх зволожилися сладостними
слiзьми. Сен-Мар i де Ту беруть участь у штурмi iспанського бастiону,
проявляючи при цьому чудеса хоробростi
Сен-Мару випадає честь стати перед королем. Побачивши юну блiду
особу, бiльшi чорнi очi й довгi каштановi кучерi, король уражений його
шляхетним виглядом. Кардинал пiдказує Людовику, що парубок —
син доблесного маршала д'эффиа. Пiднесений вiдвагою Сен-Мара, король
призначає його капiтаном своєï гвардiï й
висловлює бажання ближче познайомитися з ним. Де Ту також
удостоюється королiвськоï похвали
Проïжджаючи по таборi, Сен-Мар рятує вiд розправи двох
iспанських полонених. Вiдправивши ïх до свого намету, сам вiн,
перемагаючи бiль у пораненiй нозi, ïде до короля. Всiєï
думки Анри зосередженi на тiм, як сподобатися його величностi, тому що
йому потрiбно або пiднятися, або вмерти. Де Ту дорiкає його в
марнославствi. Сен-Мар запевняє друга, що його намiри чистi, як
небеса.
Король радiсно зустрiчає юнака: його поява рятує Людовика
вiд тяжкоï бесiди з кардиналом. Дивлячись на Сен-Мара, Ришелье
почуває, що цих парубкiв може заподiяти йому багато
неприємностей. Побачивши, що Сен-Мар поранено, король
наказує покликати свого лiкаря й заявляє, що, якщо рана не
небезпечна, юнак буде супроводжувати його Впариж.
Ришелье впевнений, що Сен-Мар стане фаворитом, i посилає свого
клеврета, батька Жозефа, стежити за ним. Нехай вiн або служить менi, або
впаде, — заявляє кардинал
Сидячи в головах Сен-Мара, де Ту мiркує про те, скiльки користi
батькiвщинi може принести чесний придворний, безстрашно мовець монарховi
слова правди. Бажаючи вiдкрити завiсу майбутнього, молодi люди,
дотримуючись стародавнього повiр'я, розвертають шпагою молитовник, щоб
на сторiнках, що розкрилися, прочитати свою долю. Вимушено посмiхаючись,
Сен-Мар зараховує оповiдання про стратi двох святих друзiв-
мученикiв, Гервасiя й Протасiя. У цю хвилину в намет входить батько
Жозеф. Згiдно тому ж повiр'ю, перший, хто ввiйде в кiмнату пiсля
читання, дуже вплине на долю читаючих
Батько Жозеф є присутнiм при розмовi Сен-Мара iз урятованими
ïм полоненими. Один з них виявляється сином суддi
Лобардемона;
через жорстокiсть батька вiн був змушений покинути рiдний будинок. Сен-
Мар дає молодому Лобардемону можливiсть бiгти, однак
таємниця його стає вiдомоï батьковi Жозефу. Проходить
два роки. Сен-Мар — обер-шталмейстер, визнаний фаворит Людовика
XIII. Кардинал важко хворий, але продовжує керувати краïною.
Прибула до двору Марiя Мантуанская перебуває пiд заступництвом
королеви Ганни Австрiйськоï, бажаючоï видати ïï
замiж за польського короля. Але Марiя як i ранiше любить Сен-Мара, i
абат Кийе таємно обручає ïх. Тепер юнак повинен стати
коннетаблем, щоб вiдкрито просити ïï руки
Але, незважаючи на дружбу короля, Сен-Мару нiяк не вдається
пiднятися, i провину за це вiн покладає на Ришелье. Багато дворян
ненавидять всесильного мiнiстра; iз цього невдоволення
народжується змова з метою усунення кардинала вiд влади. У нього
виявляються залученими брат короля Гастон Орлеанский i Ганна
Австрiйська. Главою змовникiв стає загальний улюбленець Сен-Мар.
Заради скинення Ришелье заколотнi дворяни згоднi вступити в змову з
Iспанiєю й увести в краïну ворожi вiйська. Ознайомившись iз
планами змовникiв, королева вiдмовляється ïх пiдтримувати,
але обiцяє зберегти в таємницi все, що ïй вiдомо.
Випадково довiдавшись про задуми Сен-Мара, де Ту дорiкає друга в
зрадництвi iнтересiв вiтчизни. У вiдповiдь Сен-Мар розповiдає йому
про свою любов до Марiï — адже саме заради ïï вiн
став придворним, заради ïï хоче бути добрим генiєм
Людовика й знищити тирана-кардинала. Iнакше йому залишається
тiльки вмерти. Де Ту в розпачi:
вiн бачив Марiю при дворi, i вона здалася йому легковажною кокеткою.
Однак заради друга вiн готовий на всi, навiть на участь взаговоре.
Знатнi змовники збираються в салонi куртизанки Марион Делорм i приносять
Сен-Мару клятву вiрностi. Король i мир — такий ïхнiй клич.
Пiдписавши договiр з iспанцями, Сен-Мар з молодим Лобардемоном
вiдсилає його в Iспанiю. Довiдавшись, як далеко зайшли
змовники, Гастон Орлеанский також вiдмовляється брати участь у
настiльки сумнiвному пiдприємствi
Пiд покривом тьми Сен-Мар i Марiя зустрiчаються в церквi святого
Євстафiя. Сен-Мар розповiдає коханiй про змову й просить
неï розiрвати ïхнi заручини. Дiвчина вражена: вона —
наречена бунтiвника! Але вона не має намiру змiнювати своïй
клятвi й залишати Сен-Мара. Раптово лунає голос абата Кийе: вiн
кличе рятуйте! Виявляється, його зв'язали й заткнули рот, а на
його мiсце, у сповiдальню, поруч iз якоï вiдбувалася розмова
закоханих, прослизнув вiдданий слуга кардинала батько Жозеф. Абатовi
вдається звiльнитися, але вже пiзно: батько Жозеф усе чув
Суддя Лобардемон одержує наказ роздобути договiр. У Пiренеях вiн
наздоганяє посланця Сен-Мара й довiдається в ньому свого
сина. Однак суддя виконаний ненавистi, а не прощення. Заволодiвши
потрiбноï йому папером, вiн по-зрадницькому вбиває власного
сина
Сен-Мар i вiрний де Ту приïжджають у табiр змовникiв пiд
Перпиньяном. Тут Сен-Мара знаходить лист королеви, що просить його
звiльнити герцогиню Мантуанскую вiд клятв, щоб та змогла вийти замiж за
польського короля. У розпачi Сен-Мар вiдповiдає, що розлучити його
з Марiєю може тiльки смерть, i вiдправляє гiнця з листом
назад. Почуваючи, що змова провалилася, Сен-Мар розпускає
змовникiв
Одержавши доказ зради Сен-Мара, Ришелье жадає вiд короля наказу на
арешт його улюбленця, загрожуючи, у випадку вiдмови, пiти у вiдставку.
Розумiючи, що сам вiн не в змозi керувати краïною, Людовик
пiдкоряється. Зненацька з'являється Сен-Мар. Я здаюся, тому
що хочу вмерти, — заявляє вiн здивованому королевi, —
але я не переможений. Також надходить i самовiдданий де Ту
Сен-Мара й де Ту мiстять у мiцнiсть. Пiд час наслiдку до них у камеру
приходить батько Жозеф i пропонує Сен-Мару отруïти Ришелье.
Пiсля смертi кардинала король, безсумнiвно, поверне парубку своє
розташування, i тодi той стане заступником батька Жозефа й допоможе йому
стати кардиналом. Сен-Мар з обуренням вiдкидає речення лицемiрного
ченця
Суддями Сен-Мара й де Ту призначаються Лобардемон i його пiдручнi на
луденском судилище; вони присуджує друзiв до страти. Але самi
суддi не доживають до виконання винесеного ними вироку: пiдручнi Ришелье
зiштовхують ïх у воду, i величезнi лопати мiрошницьких колiс
розмелюють ïх на шматки
До в'язнiв як духiвник допускають абата ‘Кийе. Вiд нього Сен-Мар
довiдається, що королева гiрко дорiкає себе за якийсь лист.
Але головне, немає звiсток вiд його коханоï Марiï…
Абат говорить, що колишнi змовники хочуть звiльнити ïх бiля самого
ешафота, Сен-Мару потрiбно тiльки подати знак — надягти капелюх.
Однак молодi люди, пiдготовленi до смертi довгим раздумием, вiдкидають
допомогу друзiв, i, дiйшовши до ешафота, Сен-Мар кидає капелюх на
землю далеко вiд себе. Подiбно мученикам Гервасiєвi й
Протасiєвi, Сен-Мар i де Ту гинуть пiд сокирою ката Останнiй подих
молодих людей був також останнiм подихом монархiï, мiстить автор
вустами поета Корнеля.
Е. В. Морозова