Центральний персонаж комедiï А. С. Грибоєдова Горi вiд розуму

Якщо шукати в характерах п'єси классицистические, а через них i
античнi прообрази, то Скалозуб вiдповiдає хвалькуватий воïн,
популярна маска римських комедiй, втiлена в знаменитому вежi градо
переможцi Пиргополинике, героï Плавта. Воïн-забiяка традицiйно
зображувався не тiльки хвальком, але й персоною самозакоханоï.
Скалозуб якщо вилучити його з поетичного контексту, чимсь схожий на
свого далекого предка. Слiд зазначити, що комедiйнi маски носять багато
персонажiв твору Грибоєдова, але масочность лише верхнiй шар
об'ємного ïï сюжету. У ходi дiï Скалозуб
перетворює в iндивiдуальний комедiйний характер
Полковник Сергiй Сергiйович Скалозуб — у самому центрi подiй
п'єси. Уже в першому актi Лiза згадує його як майже
офiцiйний нареченого Софiï (i золотий мiшок i мiтить у генерали) у
контрастi з небажаним Чацким i таємним Молчалиним. Може бути,
заради С., щоб увести його в коло родичiв, Фамусов затiває бал, де
представляє С. Хлесто-вой, що той не подобається через
недолiк пiдлесливостi й занадто високого зросту. Всi факти
бiографiï С. в очах Фамусова вигiдно вiдрiзняють його вiд Чацкого.
Скалозуб багатий, вiйськовий, швидко й продумано робить кар'єру,
що мало сперечається, що висловлюється прямолiнiйно й
лапiдарно. Манера С. не пiдбудовуватися пiд тон свiтськоï
люб'язностi не шкодить йому в думцi навколишнiх (як Чацкому), тому що в
головному Скалозуб фамусовский, свiй: ученiстю мене не обморочиш!. На
чому заснована його вiйськова кар'єра з'ясовується
незабаром: отут старших виключать iнших, iншi, дивишся, перебитi. Було б
помилкою недооцiнювати вплив С. в московськiй середовищi: вiн визнаний i
пiдтриманий суспiльством У кульмiнацiйний момент дискусiï про
шкоду, принесенiй книгами й утворенням, Скалозуб повiдомляє
радiсну для всiх звiстка, що лiцеï, школи й гiмназiï вирiшена
реформувати по казарменому зразку: Там будуть лише вчити по^-нашому:
раз, двi; А книги збережуть так: для бiльших оказiй. (Що, однак, ще не
зовсiм улаштовує Фамусова, що знає бiльше вiрний спосiб
наведення порядку: забрати всi книги б, так спалити.) Скалозуб —
це збiрний характер, у якому сучасники Грибоєдова дiзнавалися
багатьох: вiд дивiзiонного полковника Фролова до великого князя Миколи
Павловича, майбутнього iмператора Миколи I.
У великiй сценiчнiй iсторiï Горя вiд розуму дотепер не знайдено
такого рiшення цього образа, що було б вiльно вiд масочности,
пiдкреслюва однаково акторами при самих рiзних по стилi режисерських
рiшеннях. В основi образа Скалозуба лежить прийом гротеску, але не шаржу
й не карикатури. Такий образ вимагає тлумачення, родинного поетицi
п'єси в цiлому, що Грибоєдов назвав поетикою чудового вiрша.