Герой роману А. Деблина Берлiн Александерплац
Свiй роман Деблин написав пiд враженням вiд нова, гнiтюча особистiсть,що постiйно перебудовується й перенасиченого швидкостями Берлiна.
Мiсто стає головним чином роману, а його героєм, що
намагається протистояти цiй силi й моцi мiста,- Франц Биберкопф
колишнiй транспортний робiтник, що один раз у приступi гнiву вбив свою
коханку й був укладений у в'язницю на чотири роки
Вихiд Франц Биберкопф iз в'язницi — не довгоочiкувана воля, а
скорiше покарання, тому що вiд нормального життя герой отвик, i його
мiсто змiнилося до невпiзнанностi. Франц Биберкопф звичайна людина,
чоловiк, надiлена здоров'ям, фiзичною силою, простацькою кмiтливiстю.
Але в цьому новому, непереможному у своєму нескiнченному
космiчному прискореннi мiстi вiн вiдчуває себе безпомiчною
дитиною, якiй потрiбно все починати спочатку.
У тiм же 1929 року Деблин написав сценарiй для першоï
екранiзацiï свого роману. Фiльм, поставлений режисером Пилем Ютци,
вийшов в 1931 роцi. Роль Ф.Б, грав великий нiмецький актор Генрiх
Георге. Йому при порiвняно невеликому обсязi фiльму (88 хв.) удалося
передати масштабно й глибоко характер героя. Деблин був задоволений
цiєю екранiзацiєю. Ф.Б. став типовою фiгурою свого часу, а
картина мiста, концентрированно стисла й гнiтюча, перетворилася саме в
той Берлин-космос, яким його задумав письменник Франц Биберкопф виходить
iз в'язницi, вирiшивши стати чесною людиною, але з перших же секунд
втрачає iлюзiй. Вiн уже не почуває себе нi людиною, нi
чоловiком, нi робiтником. Воля й жадiбне бажання жити допомагають йому
почати нове iснування. Але доля намiрилася покарати ег?? саме тепер,
коли його призначене державою покарання вже закiнчилася, а людськ,
внутрiшнього ще не вiдбулося
Бандити, якими керує колишнiй фронтовик, страшенний рецидивiст
Рейнхольд, вiдразу примiчають тюремний досвiд Франц Биберкопф i його
фiзичну силу. Хитрiстю й обманом вони заманюють героя на злочинну
операцiю, а потiм, злякавшись його наïвностi й чесностi, Рейнхольд
викидає Ф.Б. пiд колеса вантажiвки
Так Ф.Б. втрачає руки. Випробування лихом здатне або ввергнути
один раз оступившегося людини в безодню, або змусити його перемогти себе
й обставини. Ф.Б. знайомить iз дiвчиною Сонею (це iм'я й сам образ
лагiдноï дiвчини — явний натяк на героïню
Достоєвського). Франц Биберкопф перейменовує ïï
Вмице.
Мице — ангел у плотi, вона — терпляча й любляча людська
iстота. Ф.Б. теж любить Мице, знаючи цiну ïï вiдданостi. Але
тепер вiн — — збиткова людина, сильний чоловiк без
правоï руки. Це змушує його вступити в банду все того ж
Рейнхольда, брати участь у крадiжках. Злочиннi зв'язки Ф.Б. стають
фатальними для Мице. Рейнхольд, людина, що сполучить у собi безсилля
спустошеноï особистостi й диявольську силу прагнучоï влади
злочинця, зазiхає на останнiй притулок Ф.Б. — його добру,
наïвну подругу. Рейнхольд заманює Мице в лiс i по-звiрячому
вбиває. Наприкiнцi роману, коли обставини справи стають яснi для
всiх, Ф.Б. не випробовує полегшення. Тепер вiн по-справжньому
вiльний, тiльки воля не радує його, нова рука в нього не виросте,
а єдиноï людини, який вiн любив i який любив його, нiхто вже
не поверне. Сила життя — от усе, що залишилося Ф.Б., його людська
енергiя й воля кпреодолению.
