Герой роману М. Шеллi Франкенштейн, або Сучасний Прометей

Написаний пiд безпосереднiм впливом англiйського готичного роману кiнця
XVIII — початку XIX столiття, роман М.Шеллi багато в чому
перевершує добутку Х.Уолпола, А.Рэдклиф i iн. по масштабi
представлених у ньому гуманiстичних iдей i психологiчнiй розробцi
характерiв. Вiктор Ф. — молодий швейцарський учений, надiлений
незвичайним талантом i ненаситною спрагою освiти, опановує
таємницею вiдтворення живоï матерiï. Вiн створює
людську iстоту, що володiє екстраординарною силою й витривалiстю,
але, уражений його фiзичним калiцтвом, здатним викликати лише жах,
поспiшає скласти iз себе вiдповiдальнiсть за подальшу долю свого
утвору
У результатi демон, або монстр, як iменує його автор, отчаявшись
знайти своє мiсце серед людей, повстає проти творця й
жорстоко мстить йому, послiдовно вбиваючи брата, друга, наречену Ф.
Употребивший свою молодiсть на створення демона, Ф. весь залишок життя
присвячує спробам його знищити, сподiваючись у такий спосiб
надолужити свою провину перед людством. Багаторiчнi мандрiвки приводять
його до Пiвнiчного полюса, де обривається життя нещасного
дослiдника Але зi смертю Ф. зникає й сенс iснування монстра, що
добровiльно йде iз вйого, що отвергнули мира
За спостереженням А.Елистратовой, за роки, що пройшли iз часу виходу
роману, iм'я Франкенштейна встигло вкоренитися в англiйськiй мовi для
позначення того, хто розв'язує або пускає в хiд сили, що
вислизають з-пiд його контролю. Однак образ Ф. несе в собi не тiльки
пророчу думку про можливостi пагубних для людства наслiдкiв наукового
прогресу, але й глибокi мiркування автора про природу людини. Жахливий
монстр з'являється в романi як двiйник великого творця. Iстота, що
я пустив жити серед людей, надiлене силомiць у прагненнi творити зло
представлялося менi моïм же власним злим початком, вампiром, що
вирвався iз труни, щоб знищити все, що менi дорого, —
зiзнається Ф. Цей сучасний Прометей пiзнає вся
недосконалiсть божественного утвору людини, що несе в собi як творчi,
так i руйнiвнi iмпульси
Роман неодноразово iнсценувався вже при життi письменницi, а згодом
багато разiв екранiзувався. На жаль, жодна з його екранiзацiй, включаючи
й останню з Кеннетом Браном у ролi Франкенштейна й Робертом де Ниро в
ролi демона, не змогла передати фiлософську складнiсть i психологiчну
витонченiсть цього роману