Герой роману М. Шеллi Франкенштейн, або Сучасний Прометей

Написаний пiд безпосереднiм впливом англiйського готичного роману кiнця XVIII — початку XIX столiття, роман М.Шеллi багато в чому перевершує добутку Х.Уолпола, А.Рэдклиф i iн. по масштабi представлених у ньому гуманiстичних iдей i психологiчнiй розробцi характерiв. Вiктор Ф. — молодий швейцарський учений, надiлений незвичайним талантом i ненаситною спрагою освiти, опановує таємницею вiдтворення живоï матерiï. Вiн створює людську iстоту, що володiє екстраординарною силою й витривалiстю, але, уражений його фiзичним калiцтвом, здатним викликати лише жах, поспiшає скласти iз себе вiдповiдальнiсть за подальшу долю свого утвору
У результатi демон, або монстр, як iменує його автор, отчаявшись знайти своє мiсце серед людей, повстає проти творця й жорстоко мстить йому, послiдовно вбиваючи брата, друга, наречену Ф. Употребивший свою молодiсть на створення демона, Ф. весь залишок життя присвячує спробам його знищити, сподiваючись у такий спосiб надолужити свою провину перед людством. Багаторiчнi мандрiвки приводять його до Пiвнiчного полюса, де обривається життя нещасного дослiдника Але зi смертю Ф. зникає й сенс iснування монстра, що добровiльно йде iз вйого, що отвергнули мира
За спостереженням А.Елистратовой, за роки, що пройшли iз часу виходу роману, iм'я Франкенштейна встигло вкоренитися в англiйськiй мовi для позначення того, хто розв'язує або пускає в хiд сили, що вислизають з-пiд його контролю. Однак образ Ф. несе в собi не тiльки пророчу думку про можливостi пагубних для людства наслiдкiв наукового прогресу, але й глибокi мiркування автора про природу людини. Жахливий монстр з'являється в романi як двiйник великого творця. Iстота, що я пустив жити серед людей, надiлене силомiць у прагненнi творити зло представлялося менi моïм же власним злим початком, вампiром, що вирвався iз труни, щоб знищити все, що менi дорого, — зiзнається Ф. Цей сучасний Прометей пiзнає вся недосконалiсть божественного утвору людини, що несе в собi як творчi, так i руйнiвнi iмпульси
Роман неодноразово iнсценувався вже при життi письменницi, а згодом багато разiв екранiзувався. На жаль, жодна з його екранiзацiй, включаючи й останню з Кеннетом Браном у ролi Франкенштейна й Робертом де Ниро в ролi демона, не змогла передати фiлософську складнiсть i психологiчну витонченiсть цього роману