Короткий переказ змiсту роману Новалиса Генрiх фон Офтердинген
В основу добутку покладена легенда про вiдомий миннезингере XIII в.
Генрiховi фон Офтердингене. Зовнiшня собитийная канва — це лише
необхiдна матерiальна оболонка для зображення глибинного внутрiшнього
процесу становлення поета й збагнення Генрiхом життєвого iдеалу,
алегорично зображеного Новалисом у виглядi блакитноï квiтки.
Основне значеннєве навантаження несуть на собi сновидiння Генрiха,
розказанi йому притчi, казки й мiфи
Роман складається iз двох частин. Перша, завершена,
називається Очiкування. Двадцятилiтньому Генрiховi, учневi
капелана, сниться сон про те, що вiн бреде по темному лiсi, виходить до
гiр i в печерi знаходить непередаваноï краси блакитна квiтка.
Блакитна квiтка — це символ нiмецькоï романтичноï
поезiï, iншими словами — чистоï поезiï й доконаного
життя. Йому не вдається догледiти свiй сон до кiнця, оскiльки до
нього в кiмнату заходить мати й будить його.
Трохи пiзнiше Генрiх залишає Турингию, будинок свого батька, i
разом з матiр'ю ïде в Аугсбург, на ïï батькiвщину. Вони
подорожують у супроводi купцiв, що теж направляються в Пiвденну
Нiмеччину. Генрiх, якому визначено стати бiльшим поетом, iз трепетом
прислухається до оповiдань своïх попутникiв про поетiв i про
ïхнiй владi над душами всiх живих iстот. Купцi знайомлять його iз
двома легендами. В однiй з них говориться про те, як нiколи, у далекi
часи, одному прославленому поетовi й спiваковi загрожувала загибель вiд
руки жадiбних до його скарбiв власникiв корабля, на якому вiн плив по
морю. Однак його пiснi так потрясли морських тварин, що вони врятували
йому життя й повернули вiдiбранi в нього скарбу. В iншiй легендi мова
йде про двiр освiченого, покровительствующего поезiï короля i його
дочки, що один раз покинула рiдний дiм i цiлий рiк ховалася вiд батька,
живучи в лiсi з коханою людиною. Через рiк ïï коханий
своïми пiснями й грою на лютнi настiльки опанував серцем
ïï батька, що той даровал ïм обом прощення й прийняв у
своï обiйми ïх i свого немовляти онука
Через кiлька днiв подорожани зупиняються в замку старого воïна й
стають свiдками пiдготовки до нового хрестового походу. У його ж
володiннях Генрiх знайомить iз молодоï, привезеноï зi Сходу
бранкою Зулеймой. Вона нудиться вдалинi вiд батькiвщини й оплакує
свою безрадiсну долю
Покинувши замок, Генрiх зi своïми попутниками незабаром
зупиняється в передгiрному селi, де знайомить зi старим рудокопом.
Той розповiдає ïм про своє життя, про метали й
мiнерали, прихованих у надрах землi. Пiд його предводительством вони
вiдвiдують у горах целую галерею печер, де знаходять останки
доiсторичних тварин i знайомлять iз пустельником фон Гогенцолерном, що
пiсля славними й насиченоï вiйськовими подвигами молодостi вийшов
вiд людей для вiдпочинку, пiзнання внутрiшнього життя своєï
душi й вивчення iсторiï. Пустельник показує ïм своï
книги. В однiй з них Генрiх бачить печеру, самого себе, а поруч iз собою
— пустельника й старого, однак усi одягненi в незвичний одяг i
написи зробленi на незрозумiлому йому мовi. Поступово вiн знаходить на
iнших сторiнках схiдну жiнку, своïх батькiв i багатьох iнших
вiдомих йому людей
Ознайомившись за час своєï подорожi по краïнi з деякими
таємницями iсторiï й надр землi, Генрiх фон Офтердинген
нарештi прибуває в Аугсбург, до свого дiда старому Шванингу. У
будинку в дiда Генрiх знайомить iз поетом Клингсором, величною людиною,
зображення которою вiн уже бачив у книзi пустельника, i його дочкою
Матильдой. Мiж молодими людьми з першого ж погляду зароджується
любов, а незабаром вони стають нареченим i нареченою
Клингсор керує духовним дозрiванням юного Генрiха. Вiн
розмовляє з ним про поезiю, про його внутрiшнiй свiт i про
найбiльш доцiльне й природному користування своïми щиросердечними
силами. Призиває його розвивати розум, а також осягати
закономiрнiсть подiй, що вiдбуваються у свiтi, i сутнiсть будь-якоï
справи, будь-якого явища, щоб душу його в пiдсумку стала уважноï й
спокiйноï. Необхiдно також, щоб душу була щироï, а щира душа
подiбна свiтла, воно настiльки ж проникливо, могутня й непомiтна, як
свiтло Генрiх розповiдає Клингсору про свою подорож, i все його
мовлення, ïï лад i образнiсть свiдчать про те, що парубок
породжений бути поетом
По переконанню Клингсора, у поезiï немає нiчого незвичайного,
вона є основну властивiсть духу людського. Увечерi пiд час бенкету
Клингсор на прохання Генрiха розповiдає гостям символiчну казку
про перемогу поезiï над безстраснiстю й iншими ïï
ворогами. Ця iсторiя передбачає те, про що повинна була пiти
мовлення в другiй частинi роману. У казцi говориться про королiвство
Арктура й про прекрасний Фрее, його дочки, про Ерос i його молочну
сестру Байцi, а також про ïхню хресну матiр Софiï
Друга частина роману (ïï Новалис не встиг закiнчити)
називається Здiйснення. Починається вона з того, що Генрiх у
виглядi мандрiвника, у станi байдужого розпачу, у яке вiн упав пiсля
смертi Матильди, бреде по горах. Перед ним унизу розстеляється
Аугсбург, удалинi блищить дзеркало страшного таємничого потоку.
Осторонь вiн начебто б бачить ченця, що коштує на колiнах перед
дубом. Йому здається, що це старий придворний капелан. Однак,
пiдiйшовши ближче, вiн усвiдомлює, що перед ним усього лише
стрiмчак, над яким схилилося дерево. Раптом дерево починає
тремтiти, камiнь — глухо дзенькати, а з-пiд землi лунає
радiсний спiв. З дерева чується голос, що просить Генрiха зiграти
на лютнi й проспiвати пiсню й обiцяє, що тодi з'явиться дiвчина,
що вiн повинен взяти iз собою й не вiдпускати вiд себе. Генрiх
довiдається в ньому голос Матильди. У листi дерева перед ним
виникає бачення його коханоï, що з посмiшкою ласкаво на нього
дивиться. Коли бачення зникає, разом з ним з його серця йдуть всi
страждання й турботи. Не залишається нiчого, крiм тихого томлiння
й сумуй. Проходять бiль втрати й почуття порожнечi навколо. Генрiх
починає спiвати й не зауважує, як до нього пiдходить дiвчина
й веде його iз собою. Вона знайомить його зi старим, якого кличуть
Сильвестром, вiн лiкар, але Генрiховi здається, що перед ним
коштує старий рудокоп
Виявляється, що давним-давно старого вiдвiдав i батько Генрiха, у
якому Сильвестр побачив задатки скульптора й познайомив його з
дорогоцiнною спадщиною древнього миру. Однак його батько не послухався
заклику своєï щироï природи, i навколишня дiйснiсть
пустила в ньому занадто глибоких корiнь . Вiн зробився просто митецьким
ремiсником
Старий бажає, щоб Генрiх повернувся у своє рiдне мiсто.
Однак Генрiх говорить, що краще довiдається свою батькiвщину,
подорожуючи по рiзних краïнах, i взагалi люди, що багато
подорожують, вiдрiзняються вiд iнших бiльше розвиненим розумом i iншими
дивними властивостями й здатностями. Вони ведуть бесiду про важливiсть
перемоги єдиноï сили, сили совiстi треба всiм сущим; про
причину зла, що, на думку старого, корениться в загальнiй слабостi; про
взаємопроникнення i єдинiй сутностi усiх свiтiв i почуттiв у
вселеноï
Новалис не встиг завершити цю другу частину, у якiй хотiв виразити саму
суть поезiï. Не встиг вiн i оформити свою думку про те, що геть
усе: природа , iсторiя, вiйна , повсякденне життя — усе
перетворюється в поезiю, оскiльки вона i є дух, що
пожвавлює все суще в природi. У другiй частинi Генрiховi стояло
бiльш повно ознайомитися з навколишнiм свiтом. Вiн повинен був потрапити
в Iталiю, брати участь у воєнних дiях, при дворi iмператора
зустрiтися iз сином Фрiдрiха II i стати його близьким другом, побувати в
Грецiï, зробити подорож на Схiд, аж до Єрусалима, потiм
повернутися в Турингию й разом iз Клингсором взяти участь у знаменитому
поетичному турнiрi. Продовження роману повинне було перетворитися в
мiфологiчне й символiчне оповiдання, у якому все: тварини, рослини й
каменi — повинне було розмовляти й перетерплювати чарiвнi
перетворення. Матильде, уже пiсля своєï смертi, у виглядi
рiзних жiнок стояло часто зустрiчати Генрiха, що нарештi наяву повинен
був зiрвати блакитна квiтка зi свого сну
Е. В. Семина
