Сюжет добутку Махабхарата

Велика [битва] бхаратов давньоiндiйський епос, що складається
приблизно зi ста тисяч двустиший-шлок, роздiлених на 18 книг, i, що
включає в себе безлiч вставних епiзодiв (мiфiв, легенд, притч,
повчань i т.д.), так чи iнакше пов'язаних з головним оповiданням
У мiстi Хастинапур, столицi краïни бхаратов, царював могутнiй
государ Панду. По прокльонi якогось мудреця, випадково ураженого його
стрiлою, вiн не мiг зачати дiтей, i тому перша його дружина, Кунти, що
володiла божественним заклинанням, викликала одного за iншим бога
справедливостi Дхарму — i народила вiд нього Юдхиштхиру, бога
вiтру Ваю — i народила вiд нього Бхиму, або Бхимасену, царя богiв
Индру — i народила Арджуну. Потiм вона передала заклинання другiй
дружинi Панду Мадри, що вiд небесних братiв Ашвинов (Диоскуров) народила
близнюкiв Накулу й Сахадеву. Всi п'ять синiв уважалися за законом дiтьми
Панду й iменувалися пандавами.
Незабаром пiсля народження синiв Панду вмер, i царем у Хастинапуре став
його слiпий брат Дхритараштра. У Дхритараштри i його чоловiк i жiнка
Гандхари були одна дочка й сто синiв, якi по одному зi своïх
предкiв iменувалися кауравами, i серед них цар особливо вiдрiзняв i
любив свого первiстка Дурьодхану.
Довгий час пандави й каурави разом виховуються при дворi Дхритараштри й
здобувають велику славу своïми пiзнаннями в науках, мистецтвах i
особливо вiйськовiй справi. Коли вони досягають повнолiття, ïхнiй
наставник Дрона влаштовує при великому скупченнi народу вiйськовi
змагання, на яких i пандави, i каурави виявляють незрiвнянну
майстернiсть у стрiлянинi з лука, двобоях на мечах, палицях i списах,
керуваннi бойовими слонами й колiсницями. Найбiльше успiшно бореться
Арджуна, i лише один з учасникiв змагань не уступає йому в
спритностi й силi — безвiсний воïн по iменi Карна, що згодом
виявляється сином Кунти вiд бога сонця Сурьи, породженим нею ще до
шлюбу з Панду. Пандави, не знаючи походження Карни, обсипають його
глузуваннями, яких вiн нiколи ïм уже не зможе простити, а
Дурьодхана, навпаки, робить його своïм другом i вiддає йому у
володiння царство Ангу. Незабаром пiсля цього мiж пандавами й
завидующими ïм кауравами поступово розпалюється ворожнеча,
тим бiльше що спадкоємцем царства бхаратов за звичаєм
повинен стати не претендує на нього каурав Дурьодхана, а старший з
пандавов — Юдхиштхира.
Дурьодхане вдається переконати свого батька на час вислати
пандавов у мiсто Варанавата, що перебуває на пiвночi царства. Там
для братiв вибудуваний смоляний будинок, що Дурьодхана наказує
пiдпалити, щоб всi вони згорiли заживо. Однак мудрий Юдхиштхира розгадав
злочинницький задум, i пандави разом зi своєю матiр'ю Кунти
таємним ходом вибираються з пастки, а в будинку згоряють випадково
заблукали туди старчиха з п'ятьма ïï синами. Виявивши
ïхнi останки й прийнявши ïх за пандавов, жителi Варанавати зi
скорботою, а Дурьодхана iз братами собi на радiсть затвердилися в думцi,
що сини Панду загинули
Тим часом, вибравшись зi смоляного будинку, пандави йдуть у лiс i живуть
там з пiд видом брахманiв-пустельникiв, тому що побоюються нового
пiдступу Дурьодхани. У цей час пандави роблять багато славних подвигiв;
зокрема, хоробрий Бхима вбиває ракшасу-людоеда Хидимбу,
покусившегося на життя братiв, а також iнше чудовисько — ракшасу
Бану, що вимагало вiд жителiв невеликого мiста Экачакра щоденних
людських жертв. Один раз пандави довiдаються, що цар панчалов Друпада
призначив сваямвару — вибiр нареченого нареченою — для
своєï дочки красунi Драупади. Пандави йдуть у столицю
панчалов Кампилью, куди вже зiбралося,
щоб посперечатися за руку Драупади, безлiч царiв i царевичiв. Друпада
запропонував нареченим-здобувачам послати в мету п'ять стрiл iз
чудесного божественного лука, але нiхто з них не змiг навiть натягнути
його тятиву. I тiльки Арджуна iз честю витримав випробування, пiсля
чого, по слову Кунти, Драупади стала загальною дружиною всiх п'ятьох
братiв. Пандави розкрили Друпаде своï iмена; i про те, що ïхнi
суперники живi, вiдразу довiдалися каурави в Хастинапуре. Дхритараштра,
незважаючи на заперечення Дурьодхани й Карни, запросив пандавов у
Хастинапуру й вiддав ïм у володiння захiдну частину свого царства,
де вони вибудували для себе нову столицю — мiсто Индрапрастха.
Багато рокiв Юдхиштхира i його брати щасливо, у достатку й пошанi жили в
Индралрастхе. Вони почали вiйськовi походи на пiвнiч, пiвдень, захiд i
схiд Iндiï й скорили багато царств i землi. Але разом з ростом
ïхньоï могутностi й слави росли заздрiсть i ненависть до них
кауравов. Дурьодхана посилає Юдхиштхире виклик на гру в костi, вiд
якоï той за правилами честi не вправi був ухилитися. У супротивники
йому Дурьодхана вибирає свого дядька Шакуни, искуснейшего гравця й
не менш митецького ошуканця. Юдхиштхира дуже швидко програє Шакуни
всi своï багатства, землi, худобу, воïнiв, слуг i навiть
власних братiв. Тодi вiн ставить на кiн самого себе — i
програє, ставить останнє, що в нього залишилося, прекрасну
Драупади, — i програє знову. Каурави починають знущатися iз
братiв, що стали за умовами гри ïхнiми рабами, i особливо ганебним
приниженням пiддають Драупади. Отут Бхима вимовляє обiтниця
смертельноï помсти, а коли лиховiсним словам обiтницi вторить
виття, що передвiщає лихо, шакала й чуються iншi грiзнi ознаки,
зляканий Дхритараштра звiльняє Драупади вiд рабства й
пропонує вибрати ïй три дарунки. Драупади просить одного
— волi для своïх чоловiкiв, але Дхритараштра разом з волею
повертає ïм i царство, i все iнше, що було ними втрачене
Однак тiльки-но палдави повернулися в Индрапрастху, Дурьодхана знову
викликає Юдхиштхиру на злощасну гру. За умовами новоï гри
— а Юдхиштхира знову неï програв — вiн повинен разом iз
братами на дванадцять рокiв пiти у вигнання й пiсля закiнчення цього
строку ще один рiк iз прожити в якiй-небудь краïнi
Пандави виконали всi цi умови: дванадцять рокiв, переборюючи нестаток i
багато небезпек, вони прожили в лiсi, а тринадцятий рiк як простих слуг
провели при дворi пануючи матсьев Вирати. Наприкiнцi цього року на
краïну матсьев напали каурави. Вiйсько матсьев на чолi з Арджуной
вiдбило цей набiг, по подвигах воєначальника каурави довiдалися
Арджуну, але строк вигнання рке минув, i пандави могли не приховувати
далi своï iмена
Пандави запропонували Дхритараштре повернути ïм ïхнього
володiння, i той спочатку був схильний погодитися з ïхньою вимогою.
Але властолюбний i пiдступний Дурьодхана зумiв переконати батька, i
тепер вiйна мiж пандавами й кауравами стала неминучоï
До Курукшетре, або полю Куру, на якому призначено було вiдбутися великiй
битвi, стягаються незлiченнi полчища воïнiв, тисячi колiсниць,
бойових слонiв i коней. На сторонi кауравов, по боргу пiдданих
Дхритараштри, борються ïхнiй двоюрiдний дiд мудрий Бхишма й
наставник царевичiв Дрона, друг i союзник Дурьодхани Карна, чоловiк
дочки Дхритараштри Джаядратха, син Дрони Ашваттхаман, царi Шалья,
Шакуни, Критаварман i iншi могутнi й вiдважнi воïни. Сторону
пандавов приймають царi Друпада й Вирата, син Друпади Дхриштадьюмна, син
Арджуни Абхиманью, але особливо важливу роль у битвi грає вождь
роду ядавов Кришна — земне втiлення бога Вишну, що по обiтницi сам
не має права боротися, але стає головним радником пандавов.
Перед самим початком бою Арджуна, об'ïжджаючи вiйська на колiсницi,
вiзником якоï був Кришна, бачить у таборi супротивникiв своïх
учителiв, родичей i друзiв i в жаху перед братовбивчою битвою
роняє зброю, викликуючи: Не буду боротися! Тодi Кришна
вимовляє йому своє наставляння, що одержало назву Бхагавад-
гита (Пiсня Божественного) i ставшее священним текстом iндуïзму.
Прибiгаючи до релiгiйних, фiлософських, етичних i психологiчних доводiв,
вiн переконує Арджуну виконати свiй вiйськовий борг, проголошуючи,
що не плоди справи — дурними вони здаються або добрими, —
але тiльки сама справа, про кiнцевий змiст якого смертному судити не
дано, повинне бути єдиною турботою людини. Арджуна визнає
правоту вчителя й приєднується до вiйська пандавов.
Битва на поле Куру триває вiсiмнадцять днiв. У численних боях i
двобоях один за iншим гинуть всi вождi кауравов: i Бхишма, i Дрона, i
Карна, i Шалья, всi сини Дхритараштри, а в останнiй день битви вiд руки
Бхими старший серед них — Дурьодхана. Перемога пандавов
здається беззастережноï, вiд незлiченного вiйська кауравов
залишаються в живi лише троє: синiв Дрони Ашваттхаман, Крипу й
Критаварман. Але вночi цим трьом воïнам вдається пробратися в
сплячий табiр пандавов i винищити всiх своïх ворогiв за винятком
п'яти братьев-пандавов i Кришни. Такий жахливоï виявилася цiна
перемоги
На поле, засiяному трупами воïнiв, з'являються мати кауравов
Гандхари, iншi матерi, дружини й сестри загиблих i гiрко ïх
оплакують. Вiдбувається примирення пандавов iз Дхритараштрой,
пiсля якого засмучений Юдхиштхира вирiшує провести залишок свого
життя пустельником у лiсi. Однак братам вдається переконати його
виконати свiй спадкоємний борг государя й коронуватися в
Хастинапуре. Через деякий час Юдхиштхира робить велике царське
жертвопринесення, його вiйсько пiд водiйством Арджуни скоряє всю
землю, i вiн мудро й справедливо царює, усюди затверджуючи мир i
згода Проходить час. Старий цар Дхритараштра, Гандхари й мати пандавов
Кунти, що обрали для себе доля пустельникiв, гинуть у лiсовiй пожежi.
Умирає Кришна, якого ранив у п'яту — єдине уразливе
мiсце на тiлi Кришни — якийсь мисливець, прийнявши його за оленя.
Довiдавшись про цi новi сумнi подiï, Юдхиштхира нарештi
здiйснює давнiй намiр i, призначивши своïм спадкоємцем
на тронi онука Арджуни Парикшита, разом iз братами й Драупади
залишає царство й iде подвижником у Гiмалаï. Один за iншим не
витримують тяжкого шляху й умирають Драупади, Сахадева, Накула, Арджуна
й Бхима. У священноï гори Мiру оставшегося єдиним у живих
Юдхиштхиру зустрiчає цар богiв Индра й з пошаною проводжає
на небо. Однак там Юдхиштхира не бачить своïх братiв i,
довiдавшись, що вони мучаються в пеклi, вiдмовляється вiд
небесного блаженства; вiн бажає роздiлити ïхня доля, просить
i його вiдвести в пекло. У пеклi закiнчується останнє
випробування пандавов: морок пеклу розсiюється — вiн
виявляється iлюзiєю-майєю, а Юдхиштхире, так само як
його дружинi, братам i iншим шляхетним i хоробрим воïнам, вiдтепер
має бути вiчне перебування на небi серед богiв i напiвбогiв
Автор переказiв П. А. Гринцер