Сюжет драми Ионеску Носороги

Площа в провiнцiйному мiстечку. Крамарка обурено сичить вслiд жiнцi з
кiшкою — Хатня господарка вiдправилася за покупками в iнший
магазин. Жан i Беранже з'являються майже одночасно — проте Жан
корить приятеля за запiзнення. Обоє всiдаються за столиком перед
кафе. Беранже погано виглядає: iз працею тримається на
ногах, позiхає, костюм пом'ятий, сорочка брудна, черевики не
чищенi. Жан з наснагою перераховує всi цi деталi — йому явно
соромно за безвладного друга. Раптово чується тупiт величезного
звiра, що бiжить, а потiм протяжливе ревiння. Офiцiантка в жаху
скрикує — це ж носорiг!
Вбiгає перелякана Хатня господарка, судорожно притискаючи до
грудей кiшку. Елегантно одягнений Старий пан ховається в крамницi,
безцеремонно штовхнувши хазяïна. Логiк у шляпе-канотье
притискається до стiни будинку. Коли тупiт i ревiння носорога
стихають удалинi, все постепенно приходять у себе. Логiк заявляє,
що розумна людина не повинен пiддаватися страху. Крамар вкрадливо
утiшає Хатню господарку, попутно розхвалюючи свiй товар. Жан
обурюється: дика тварина на вулицях мiста — це нечувано!
Один лише Беранже загальмований i в'янув з похмiлля, але побачивши
молоденькоï блондинки Дэзи вiн пiдхоплюється, перекинувши
свiй келих на штани Жановi. Тим часом Логiк намагається пояснити
Старому пановi природу силогiзму: усе кiшки смертнi, Сократ смертей,
отже, Сократ — кiшка. Вражений Старий пан говорить, що його кота
саме кличуть Сократ. Жан намагається пояснити Беранже суть
правильного способу життя: необхiдно запастися терпiнням, розумом i,
зрозумiло, геть-чисто вiдмовитися вiд алкоголю — крiм того,
потрiбно щодня голитися, ретельно чистити взуття, ходити у свiжiй
сорочцi й пристойному костюмi. Вражений Беранже говорить, що сьогоднi ж
вiдвiдає мiський музей, а ввечерi вiдправиться в театр, щоб
подивитися п'єсу Ионеско, про яку зараз так багато тлумачать.
Логiк схвалює першi успiхи Старого пана в сферi розумовоï
дiяльностi. Жан схвалює благi пориви Беранже в областi культурного
дозвiлля. Але отут всiх чотирьох заглушає страшний гул. Вигук ах,
носорiг! повторюється всiма учасниками сцени, i тiльки в Беранже
виривається лемент ах, Дэзи!. Вiдразу чується несамовите
нявкання, i з'являється Хатня господарка з мертвою кiшкою в руках.
З усiх бокiв лунає вигук ах, бiдна кицька!, а потiм
починається суперечка про те, скiльки ж було носорогiв. Жан
заявляє, що перший був азiатський — iз двома рогами, а
другий африканський — з одним. Беранже зненацька для самого себе
заперечує друговi: пил стояв стовпом, нiчого було не розглянути, а
вуж тим бiльше порахувати рога. Пiд стогони Хатньоï господарки
перепалка завершується сваркою: Жан обзиває Беранже п'яницею
й повiдомляє про повний розрив вiдносин. Дискусiя триває:
крамар затверджує, що два роги бувають тiльки в африканського
носорога. Логiк доводить, що те саме iстота не може народитися у двох
рiзних мiсцях. Розстроєний Беранже лає себе за нестриманiсть
— не треба було лiзти на рожен i злити Жана! Замовивши з горя
подвiйну порцiю коньяку, вiн легкодухо вiдмовляється вiд намiру
пiти вмузей.
Юридична контора. Товаришi по службi Беранже бурхливо обговорюють
останнi новини. Дэзи запевняє, що бачила носорога власними очами,
а Дюдар показує замiтку у вiддiлi подiй. Ботар заявляє, що
все це дурнi вигадки, i серйознiй дiвчинi не личить ïх повторювати
— будучи людиною прогресивних переконань, вона не довiряє
продажним газетярам, якi пишуть про якусь роздавлену кiшку замiсть того,
щоб викривати расизм i неуцтво. З'являється Беранже, що, як
водиться, спiзнився на роботу. Начальник контори Папийон призиває
всiх зайнятися справою, однак Ботар нiяк не може вгомонитися: вiн
обвинувачує Дюдара в зловмиснiй пропагандi з метою нагнiтання
масового психозу. Раптово Папийон зауважує вiдсутнiсть одного йз
службовцiв — Бефа. Вбiгає перелякана мадам Беф: вона
повiдомляє, що чоловiк ïï занедужав, а за нею вiд самого
будинку женеться носорiг. Пiд вагою звiра дерев'янi сходи валять.
Стовпившись нагорi, усi розглядають носорога. Ботар заявляє, що це
брудна махiнацiя влади, а мадам Беф раптом скрикує — у
товстошкiрому животном вона довiдається чоловiка. Той
вiдповiдає ïй нестямно-нiжним ревiнням. Мадам Беф
стрибає йому на спину, i носорiг галопом скакає додому. Дэзи
викликає пожежних для евакуацiï контори. З'ясовується,
що пожежнi сьогоднi нарозхват: у мiстi вже сiмнадцять носорогiв, а по
слухах — навiть тридцять два. Ботар з погрозою заявляє, що
викриє зрадникiв, вiдповiдальних за цю провокацiю.
Приïжджає пожежна машина: службовцi спускаються вниз по
рятувальним сходам. Дюдар пропонує Беранже смикнути по стаканчику,
але той вiдмовляється: йому хочеться вiдвiдати Жана й, по
можливостi, помиритися сним.
Квартира Жана: вiн лежить на лiжку, не озиваючись на стукiт Беранже.
Дiдок сусiд пояснює, що вчора Жан був сильно не в дусi. Нарештi
Жан впускає Беранже, але вiдразу знову лягає в постiль.
Беранже, запинаючись, вибачається за вчорашнє. Жан явно
хворий: вiн говорить хрипким голосом, важко дихає й е наростаючим
роздратуванням слухає Беранже. Звiстка про перетворення Бефа в
носорога остаточно виводить його iз себе — вiн починає
метатися, час вiд часу ховаючись у ванною. З його усе бiльше невиразних
вигукiв можна зрозумiти, що природа вище моралi — людям необхiдно
повернутися до первiсноï чистоти. Беранже з жахом зауважує,
як його друг поступово зеленiє й на чолi в нього росте шишка,
схожа на рiг. У черговий раз забiгши у ванну, Жан починає ревiти
— сумнiвiв нi, це носорiг! Iз працею закривши розлютованого звiра
на ключ, Беранже кличе рятуйте!, але замiсть дiдка бачить ще одного
носорога. А за вiкном цiла череда трощить бульварнi ослони. Дверi ванною
трiскотить, i Беранже кидається навтiки з розпачливим лементом:
Носороги!
Квартира Беранже: вiн лежить на лiжку з обв'язаною головою. З вулицi
доноситься тупiт i ревiння. Лунає стукiт у дверi — це Дюдар
прийшов вiдвiдати товариша по службi. Спiвчутливi розпити про здоров'я
приводять Беранже в жах — йому постiйно ввижається, що на
головi в нього росте шишка, а голос стає хрипким. Дюдар
намагається заспокоïти його: властиво, немає нiчого
жахливого в тiм, щоб перетворитися в носорога — по сутi, вони
зовсiм не злi, i в них є якась природна простодушнiсть. Багато
чималих людей зовсiм безкорисливо погодилися стати носорогами —
наприклад Папийон. Правда, Ботар засудив його за вiдступництво, але це
було продиктовано скорiше ненавистю до начальства, нiж справжнiми
переконаннями. Беранже радується тому, що залишилися ще непохитнi
люди — от якби знайти Логiка, що зумiє пояснити природу
цього божевiлля! З'ясовується, що Логiк уже перетворився у звiра
— його можна довiдатися по шляпе-канотье, проткнутоï рогом.
Беранже пригноблений: спочатку Жан — така яскрава натура, поборник
гуманiзму й здорового способу життя, а тепер i Логiк! З'являється
Дэзи зi звiсткою, що Ботар став носорогом — за його словами, вiн
побажав iти в ногу згодом. Беранже заявляє, що треба боротися з
озвiрiнням — наприклад, помiстити носорогiв в особливi загони.
Дюдар i Дэзи дружно заперечують: суспiльство захисту тварин буде проти,
так до того ж в усiх є серед носорогiв друзi й близькi родичi.
Дюдар, явно засмучений тим, що Дэзи вiддає перевагу Беранже,
приймає раптове рiшення стати носорогом. Беранже марне
намагається вiдговорити його: Дюдар iде, i Дэзи, виглянувши у
вiкно, говорить, що вiн уже приєднався до череди. Беранже
усвiдомить, що любов Дэзи могла б урятувати Дюдара. Тепер ïх
залишилося тiльки двоє, i вони повиннi берегти один одного. Дэзи
налякана: зi слухавки чується ревiння, по радiо передають ревiння,
пiдлоги ходять ходуном через тупiт мешканцiв-носорогiв. Поступово
ревiння стає мелодичнее, i Дэзи раптом заявляє, що носороги
молодцi — вони такi веселi, енергiйнi, на них приємно
дивитися! Беранже, не стримавшись, дає ïй ляпас, i Дэзи йде
до гарних музичних носорогiв. Беранже з жахом дивиться на себе в
дзеркало — як потворно людська особа! Якби йому вдалося вiдростити
рiг, придбати шкiру чудесних темно-зелених кольорiв, навчитися ревiти!
Але останнiй людинi залишається тiльки захищатися, i Беранже
озирається в пошуках рушницi. Вiн не здається
Е. Л Мурашкинцева