Лiтературна спадщина Сирано де Бержерака

Бержерак народився в збiднiлiй дворянськiй сiм'ï. Батько
Бержерака був адвокатом. Майбутнiй письменник учився в столичному
коледжi Бове, що входив у Паризький унiверситет. У коледжi вiн додав до
свого теперiшнього прiзвища Савиньен де Бержерак (гасконская сiм'я iз
цим прiзвищем якийсь час володiла маєтком його батька). Закiнчивши
навчання (1637), вiн мрiяв прилучитися до великосвiтського суспiльства,
але разом з тим проводив час у тавернах у суспiльствi молодих поетiв
Кiлька разiв юнак брав участь у дуелях. Будучи позбавленим
фiнансовоï пiдтримки батька, Бержерак надiйшов на вiйськову службу,
записавшись у королiвську гвардiю ( 1639-1641).
Вiн був вiдважним солдатом (мав прiзвисько Демон хоробростi), був кiлька
разiв поранений, однак незалежний характер i гостра мова перешкодили
йому одержати прихильнiсть начальства, тому й кар'єри вiн не
зробив. Вийшовши у вiдставку й повернувшись у Париж, Бержерак знову
зажив життям лiтературноï богеми: намагався полiпшити своï
справи картковою грою й одержав репутацiю дуелянта, забiяку й
скандалiста. Проте, життя Бержерака разом з тим була наповнена заняттями
фiлософiєю (вiн вiдвiдував лекцiï фiлософа П. Гассенди),
науками, напруженою лiтературною роботою. В 1652 р. бедний, хворий i
самотнiй поет знайшов собi заступника в особi герцога Д'арпажона.
Умер Бержерак у результатi нещасного випадку (з даху недобудованого
будинку на нього впала балка) у вiцi 36 рокiв. Лiтературна спадщина
Сирано невелике. При життi Бержераку майже не вдавалося опублiкувати
своï добутки. З тих, що вийшли друком, здебiльшого були поезiï
(сонети, рондо, бурлески), якi друкувалися в збiрниках iнших поетiв
Одним з перших значних творiв Бержерака була комедiя Осмiяний педант (Lе
Pedantjoue, 1646-1647), чи ледве не перша французька комедiя
звичаïв. У нiй сатирично зображена тодiшня французька школа i
ïï педагоги, зокрема пiд маскою ученого дурня iз претензiями
на вишуканi салоннi манери виведений директор коледжу Бове — абат
Гранже. Деякi сцени iз цiєï комедiï запозичив для
своïх Плутнi Скапена Ж. Б. Мольер.
Бержераку-Драматурговi належить також классицистичная трагедiя на
давньоримську тему Смерть Агрипини (La Mortd'Agrippine, 1653). Головний
герой п'єси — заколотний полководець i солдат-фiлософ
Сiяний, котрий очолює заколот проти iмператора Тиберия. Написана
пiд час Фронди, трагедiя яскраво вiдобразила деспотизм Тиберия, вона
сповнена рiзких випадiв проти церкви й духiвництва (жерцiв). Наприкiнцi
40-х рокiв XVII ст. Бержерак взяв активну участь у русi Фронди. Як i
iншi письменники-фрондери, вiн писав мазаринади — вiршованi
памфлети проти кардинала Мазарини. Серед них: Прогорiлий державний
мiнiстр, Безкорисливий газетяр, Сучасна Сивилла, Вiрний радник, Скарги
трьох станiв королевi-регентцу.
Правда, в 1651 р. Бержерак змiнив своє вiдношення до Мазарини,
пояснюючи його дiï iнтересами держави (Лист проти фрондерiв). До
мазаринадам примикають Листа (Les lettres) — памфлети, у яких
Бержерак пiддав осуду й критицi полiтичних дiячiв, лiкарiв, педантiв,
духовних осiб i письменникiв. В 1654 р. Листа разом з Осмiяним педантом
i Смертю Агрипини увiйшли в книгу Бержерака Рiзнi добутки (Les ouvres
diverses). Посмертно, в 1657 роцi, була видана головна книга Сирано
— Iнший свiт, або Держави й iмперiï Мiсяця ( L'autre Monde ou
les Etats et les Empires de la Lune, 1647-1650). Це — утопiчний
роман, роман-подорож, один з перших науково-фантастичних романiв у
лiтературi. Серед його основних лiтературних джерел були Утопiя Т. Мор,
Мiсто Сонця Т. Кампанелли й Людина на Мiсяцi Ф. Годвина
. Соцiально-полiтичний порядок Мiсячноï держави, вiдносини людей,
ïхнi iдеали протилежнi тим, якi iснують у Францiï. Автор
поєднує примхливу фантастику з науковими гiпотезами й
вiдкриттями. Сатирично зображуючи жителiв Мiсяця, Бержерак
критикує суспiльнi недолiки свого часу, засуджує вiйни,
мрiє про соцiальну рiвнiсть людей. В 1662 р. вийшло продовження
Держав Мiсяця — незавершена книга Держави й iмперiï Сонця
(Les Etats et Empires du Soleil). У нiй Бержерак розповiдає про
земнi лиха й скитаниях, про тi жорстокi гонiння, якi вiн випробував
через своï передовi погляди. Iз цiєï краïни
невiгласiв, фанатикiв, тюремникiв i шпигунiв птаха несуть автора у
фантастичнi краïни — держави Сонця: царство живих дерев,
держава мудрих птахiв, краïну фiлософiв
Iнтерес до фiгури письменника вiдродився завдяки героïчнiй
комедiï е. Ростана Сирано де Бержерак (1897), у якiй образ
Бержерака був романтизований i навiть мiфологiзований. Творчiсть
Бержерака вплинулася на подальший розвиток лiтератури: вiд Мандрiв
Гулливера Д. Свифта й Микромегаса Вольтера до науково-фантастичних
романiв ХIХ-ХХ ст.