Пригодницький жанр в англiйськiй лiтературi
Англiйська лiтература XIX столiття дало дитячому читачевi можливiстьпознайомитися з жанром авантюрно-пригодницького роману. У цiй областi
працювали багато англiйських письменникiв, а родоначальниками жанру
можна вважати й Дефо, i Скотта. Авантюрно-пригодницький жанр, таким
чином, формувався насамперед у сюжетному планi, черпаючи в областi
художнього свiтогляду iз самих рiзних джерел, вiд лiтератури Освiти до
критичного реалiзму. Протягом минулого сторiччя усе помiтнiше в авантюрно-
пригодницьких добутках роль реалiстичних елементiв, усе гострiше стають
питання моралi, що мають загальнолюдську значимiсть. Однак на рубежi XIX
i XX столiть цей аспект пригодницького жанру видозмiнюється:
намагаючись синтезувати в рамках авантюрного сюжету нову форму й новi
для того часу етичнi проблеми (Киплинг i iн.).
Традицiю морського пригодницького роману продовжує Фредерик
Марриет ( 1792-1843). Моряк i письменник оригiнального дарування, вiн
увiйшов в iсторiю англiйськоï лiтератури насамперед як автор роману
Маленький дикун (1848). Марриет вiддав данину популярному в дитячiй
лiтературi жанру робiнзонади. Форма щоденника хлопчика, що потрапив
пiсля аварiï корабля на незаселений острiв, дозволяє авторовi
в невимушенiй манерi розповiсти про новому Робинзоне.
Мир письменника Марриета — мир пригод i надзвичайних доль. Вiн
розповiдає про людей вiдважних i неабияких. Героï письменника
в основному дiти, за долю яких вiн тривожиться i яких завжди приводить
до благополучного берега. Його концепцiя дитинства нехитра й добра.
Марриет уважає, що дiти гiднi поваги й любовi з боку дорослих.
Хоча в його повiстях зустрiчаються трагiчнi колiзiï й незлiченнi
небезпеки пiдстерiгають його маленьких героïв, все-таки творчiсть
капiтана Марриета повно оптимiзму й по своïй сутi жизнестойко. Юних
читачiв залучає в його книгах незвичайнiсть ситуацiй, у якi
попадає ïхнiй однолiток, ïх захоплюють характери дiти^-дiтей-герой^-
дiтей. Вони здаються набагато старше свого вiку, тому що ïм
доводиться самим пiклуватися про хлiб насущному, пробивати собi дорогу в
життя, опановувати професiєю батькiв. У книгах Марриета (як,
наприклад, у романi Мiчман Изи, 1836) ми зустрiчаємося з
докладними й цiкавими описами життя на кораблi, морських баталiй. Вiн
вiдкриває читачевi-дитинi дивний i хвилюючий мир далеких
краïн, невiдомих морiв, мир вiдваги й сувороï боротьби.
Шанувальником таланта Фредерика Марриета був його знаменитий сучасник
Чарлз Диккенс . В одному з листiв до автора Маленького дикуна вiн
дякував Марриета за …чудову книгу, завдяки якiй я цiлих три днi те
посмiювався, то посмiхався, то стискав кулакiв, виконуючись войовничого
духу. Фредерик Марриет не може зрiвнятися зi своïми великими
спiввiтчизниками нi силою таланта, нi внеском у свiтову культуру. Однак
вiн займає своє скромне, але почесне мiсце в iсторiï
англiйськоï дитячоï лiтератури.
Тип авантюрно-пригодницького роману, створений Майн Ридом, являє
собою вдале (i нечасте) сполучення фабульноï цiкавостi з винятковою
пiзнавальною цiннiстю. У той же час уже його сучасники усвiдомлювали
певнi недолiки у творчостi письменника: психологiчну поверховiсть
зображуваних персонажiв, недостатню глибину його соцiальноï
концепцiï. Можливо, саме вибраний Майн Ридом жанр змушував його
дотримуватися стiйких законiв побудови авантюрно-пригодницьких романiв,
хоча теми в них пiднiмалися актуальнi й соцiально гострi, як, наприклад,
теми расового гноблення негрiв i iндiанцiв, работоргiвля, соцiальна
нерiвнiсть.
Саме життя Томаса Майк Рида нагадують авантюрний роман з незлiченним
-безлiччю гострих i ризикованих ситуацiй. Син священика, вiн народився з
душею бурлаки й, вiдмовившись успадкувати справу батька, що
забезпечувало йому спокiйне майбутнє , ринувся назустрiч
небезпекам i пригодам. Вiн побував у Пiвнiчнiй i Пiвденнiй Америцi,
об'ïздив пустельнi рiвнини Мексики. Часто життя його була на
волоску вiд смертi. Спiвчуття Майï Рида визвольним рухам, де б вони
не виникали, привело його в ряди революцiйноï емiграцiï
Лондона. Тiсна дружба зв'язувала його з вождем угорськоï
революцiï Лайошем Кошутом. До середини 50-х рокiв вiн був уже
популярним романiстом. Однак не все в його творчостi рiвноцiнно. Майн
Рид випробував творчий пiдйом в 50-е роки, коли ïм були створенi
кращi його романи. Серед них особливо слiд зазначити роман Квартеронка
(1856), у якому письменник намалював справжню й глибоко драматичну
iсторiю дiвчини, що випробувала на собi всю тваринну жорстокiсть
торгiвлi рабами. В 1858 роцi Майн Рид публiкує iнший роман, що
користується всесвiтньою популярнiстю,- Оцеола, вождь семинолов. У
цiй книзi Майн Рид продовжує головну тему своєï
лiтературноï творчостi — протест проти приниження людини,
захист людського достоïнства незалежно вiд кольору шкiри. Оцеола,
iндiйський вождь, образ великоï художньоï сили, символ поваги
письменника до мужностi, гордостi й вiдвазi iндiанцiв.
Класичним авантюрно-детективним романом став Вершник без голови (1866)-книга, написана (як i багато хто iншi) по безпосереднiх враженнях Майн
Рида, що приймало участь у вiйнi США з Мексикою. Це типово авантюрний
роман iз пригодницькою iнтригою, таємницями й гостросюжетними
поворотами. Майн Рид малює складну атмосферу життя в Техасi
незабаром пiсля вiдторгнення його вiд Мексики американцями. Роман
Вершник без голови вiдбиває еволюцiю поглядiв письменника на
американську дiйснiсть.
У раннiх добутках позначаються ще iлюзiï Майн Рида стосовно
американськоï демократiï. Вiн вiрив в американську волю. Пiсля
повернення в Англiю й зближення з революцiйною емiграцiєю
письменник починає розумiти й загарбницький характер
американськоï вiйни в Мексицi, i антидемократичну полiтику
правлячих кiл Америки. Вiдгомони цього прозрiння можна знайти в романi
Так змальований Кольхаун — учасник мексиканськоï вiйни
— людин безпринципний, жорстокий i брехливий, котрий не
зупиняється нi перед чим для досягнення своïх низинних цiлей.
Його моральний вигляд типовий для певних шарiв суспiльства, що
проголошують: Америка — для американцiв, i пiдтримуючому
полiтиковi расовоï дискримiнацiï не тiльки негрiв, але й iнших
нацiй не англосаксонського походження.
У романах Майн Рида його улюбленi героï сильнi й вiдважнi, жiнки
нiжнi й рвучкi, але в-той же час не уступають чоловiкам у рiшучостi й
самостiйностi. Життя героïв завжди неспокiйна, повна несподiванок,
чревата небезпеками. Вони — поборники честi й правди, непримиреннi
до всякоï неправди й фальшi, навiть якщо це може коштувати ïм
життя. На зло всiм смертям вони виживають. Ïхня удачливiсть i
природжена тяга до мандрiвок викликають замилування пiдлiтка.
