Авторський твiр: Моя сiм'я

Моя бабуся, Пильникова Ганна Серафiмiвна, народилася 18 вересня 1929
року в селi Рiчкове Сетовского з\iз Цiлинного району. У багатiй
сiм'ï. В 1930 роцi ïхню сiм'ю розкуркулили й вiдняли все
майно, будинок, корiв i заслали в посилання в тайгу Ханти-Мансiйська.
Сiм'я була з дев'яти чоловiк, i всiх заслали. Клiмат там був жахливий,
люди вмирали вiд цинги й вогкостi. Пробули в посиланнi три роки, по
клопотанню дiда моєï бабусi дiтей в 1933 роцi повернули
додому з матiр'ю, а батька й всю його сiм'ю вiдправили в Мурманськ.
Там моя бабуся iз братом залишилися без батька назавжди. Бабуся добре
пам'ятає, як оголосили вiйну. Дуже важкi спогади залишилися на все
життя. Щодня проводжали на фронт батькiв, братiв, синiв, всiм селом
проводжали на фронт, плакали, а потiм пiшли похоронки. Плач чутний те з
одного двору, то з iншого. Серця завмирали побачивши листоношi: боялися
страшноï звiсточки. Здолав нестаток, голод, носити було нема чого.
Але люди не втрачали надiï. Героïчний народ був i в тилу,
працювали без утоми.
Вони, дiти вiйни, працювали разом з дорослими. Пололи хлiбнi поля,
виривали колючий осот, жали жито, складали снопи в купи, боронили на
коровах, запрягали корiв у вози й возили дрова. У поле варили затируху
на борошнi, це i ïли. Восени збирали колоски, узимку витрушували
зернятка iз соломин, мололи на жерновах, пекли олябушки, навеснi копали
корiнь , збирали траву i ïли. Бабуся не вчилася два роки в школi:
не було нi одягу, нi взуття. Коли скiнчилася вiйна , вона закiнчила сiм
класiв, надiйшла вчитися всельхозтехникум. В 1949 роцi закiнчила
технiкум, стала працювати агрономом, проробила 12 рокiв, потiм
економiстом. Нагороджена медалями За освоєння цiлинних перелогових
земель, За доблесну працю в роки вiйни в тилу, Ветеран працi, Медаль
материнства.
От таке складне життя прожила моя бабуся, що я дуже люблю й хочу, щоб
завжди iз мною поруч була моя добра, мила бабуся.
Пильников Олександр Володимирович
с.Заманилки