Добре на рiднiй сторонi! (уживання синонiмiв у художньому текстi)

чи Бачили ви коли-або як пiд яскравим, сяючим, променистим блакитним
небом золотом вiдбивається земля? Це — пшеничнi поля
моєï рiдноï, батькiвськоï сторони. Чи чули ви, як
грає прозорий, кришталево чисте повiтря веселим i радiсною пiснями
пташки, як бадьоро гуде джмiль, як шелестить листя пiд доторканням
вiтерцю? Це — голос моєï землi. Чи зачiпали ваших вiй
лагiднi сонячнi променi, ваших скронь — гiлочки берiз, ваших рук
— трепетнi й тендiтнi польовi квiти? Це — нiжнiсть
моєï Батькiвщини.
Стискає серце i перехоплює подих вiд такоï краси, вiд
того, що ти — ïï часточка, тому що живеш на цiй землi. I
вона — твоя єдина, твоя рiдна, своя!.. Хiба можна нею не
пишатися, бути байдужим до ïï краси? Я люблю рiдну землю в будь-
яку пору року, тому що вона завжди чарiвна. Навеснi, коли природа
струшує iз себе сон, урочисто й натхненно готується вона
вибухнути новим життям, а потiм нiжно й тремтливо випускає пiд
захист i турботу сонечка перше листя й квiти. Iз чужих i далеких
краïв вертаються додому птахи й наповнюють небо пiснями любовi й
захоплення. Лiто дарує менi щоденне свято краси: i молодий, юний
кущ акацiï, що вперше вкрилося жовтими квiточками, i дитина-
пташеня, що висунувся безстрашно й вiдважно iз гнiзда, i квiтуча
галявина, покрита багатобарвними, рiзнобарвними квiточками. Восени рiдна
земля начебто полум'янiє в червоно-жовтому одязi.
Складається враження, що вона востаннє хоче порадувати,
потiшити тебе перед своïм зимовим сном. Але й узимку вона казкова!
Чорнi дерева коштують величними й могутнiми велетнями на бiлiй, чистiй
ковдрi. Вони сплять, набираючись сили для нового життя. Мила моя земля!
Рiдна сторона! Може, для когось i є чудеснее й гарнiше краю, але
ти для мене — найкраща, наймилiша, неповторна!
У свiтi йде вiчна боротьба двох протилежних сил: добра й зла. Кожна
людина на своєму шляху обов'язково зустрiчається з
ïхнiми проявами й пiсля цього здобуває життєвий досвiд,
мудростi. Немає мудрiше, нiж народ, учителiв, — писав поет
М. Рильськ. Саме народ у своïх численних казках, легендах,
переказах завжди пiднiмає тему протиборства добра й зла. Напруженi
сюжети казок ведуть нас шляхами боротьби сильного, мужнього й шляхетного
героя з пiдступнiстю, жорстокiстю. Як правило, герой виходить iз самих
складних ситуацiй переможцем, тому що вiн захищає свою землю,
своïх рiдних, друзiв, побратимiв. Перемагає добро — так
в iдеалi бачить i малює народна уява наслiдку протистояння свiтлих
i темних сил. Обидвi цi сили дуже могутнi, тiльки одна з них творча,
життєдайна, а друга — руйнiвна, страшна, жорстока. На жаль,
у життi не як у казцi: добро не завжди перемагає зло. Християнська
мораль учить нас нейтралiзувати зло добром, не вiдповiдати злочином на
злочин, не мстити за несправедливостi, тому що це може привести до
великоï вселюдськоï трагедiï.
И люди — дивнi створення. Вони не слухаються Божих заповiдей,
роблять всупереч ïхнiм застереженням i часто розплачуються за такi
своï грiхи мученнями власноï совiстi, а те й життям, а як
прекрасним могло бути наше буття, якби кожна людина жила за правилом:
Поводься з iншими так, як би ти хотiв, щоб поводилися з тобою. Тодi б
зникли вiйни, сварки, убивства, злочину, ворожнеча, помста — всi
тi атрибути зла, якi несуть людям знищення. Поспiшаємо створювати
добро, щоб наша земля цвiла садами, повнилася дитячим смiхом, буяла
радiстю!