Добре на рiднiй сторонi! (уживання синонiмiв у художньому текстi)

чи Бачили ви коли-або як пiд яскравим, сяючим, променистим блакитним небом золотом вiдбивається земля? Це — пшеничнi поля моєï рiдноï, батькiвськоï сторони. Чи чули ви, як грає прозорий, кришталево чисте повiтря веселим i радiсною пiснями пташки, як бадьоро гуде джмiль, як шелестить листя пiд доторканням вiтерцю? Це — голос моєï землi. Чи зачiпали ваших вiй лагiднi сонячнi променi, ваших скронь — гiлочки берiз, ваших рук — трепетнi й тендiтнi польовi квiти? Це — нiжнiсть моєï Батькiвщини.
Стискає серце i перехоплює подих вiд такоï краси, вiд того, що ти — ïï часточка, тому що живеш на цiй землi. I вона — твоя єдина, твоя рiдна, своя!.. Хiба можна нею не пишатися, бути байдужим до ïï краси? Я люблю рiдну землю в будь- яку пору року, тому що вона завжди чарiвна. Навеснi, коли природа струшує iз себе сон, урочисто й натхненно готується вона вибухнути новим життям, а потiм нiжно й тремтливо випускає пiд захист i турботу сонечка перше листя й квiти. Iз чужих i далеких краïв вертаються додому птахи й наповнюють небо пiснями любовi й захоплення. Лiто дарує менi щоденне свято краси: i молодий, юний кущ акацiï, що вперше вкрилося жовтими квiточками, i дитина- пташеня, що висунувся безстрашно й вiдважно iз гнiзда, i квiтуча галявина, покрита багатобарвними, рiзнобарвними квiточками. Восени рiдна земля начебто полум'янiє в червоно-жовтому одязi. Складається враження, що вона востаннє хоче порадувати, потiшити тебе перед своïм зимовим сном. Але й узимку вона казкова! Чорнi дерева коштують величними й могутнiми велетнями на бiлiй, чистiй ковдрi. Вони сплять, набираючись сили для нового життя. Мила моя земля! Рiдна сторона! Може, для когось i є чудеснее й гарнiше краю, але ти для мене — найкраща, наймилiша, неповторна!
У свiтi йде вiчна боротьба двох протилежних сил: добра й зла. Кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрiчається з ïхнiми проявами й пiсля цього здобуває життєвий досвiд, мудростi. Немає мудрiше, нiж народ, учителiв, — писав поет М. Рильськ. Саме народ у своïх численних казках, легендах, переказах завжди пiднiмає тему протиборства добра й зла. Напруженi сюжети казок ведуть нас шляхами боротьби сильного, мужнього й шляхетного героя з пiдступнiстю, жорстокiстю. Як правило, герой виходить iз самих складних ситуацiй переможцем, тому що вiн захищає свою землю, своïх рiдних, друзiв, побратимiв. Перемагає добро — так в iдеалi бачить i малює народна уява наслiдку протистояння свiтлих i темних сил. Обидвi цi сили дуже могутнi, тiльки одна з них творча, життєдайна, а друга — руйнiвна, страшна, жорстока. На жаль, у життi не як у казцi: добро не завжди перемагає зло. Християнська мораль учить нас нейтралiзувати зло добром, не вiдповiдати злочином на злочин, не мстити за несправедливостi, тому що це може привести до великоï вселюдськоï трагедiï.
И люди — дивнi створення. Вони не слухаються Божих заповiдей, роблять всупереч ïхнiм застереженням i часто розплачуються за такi своï грiхи мученнями власноï совiстi, а те й життям, а як прекрасним могло бути наше буття, якби кожна людина жила за правилом: Поводься з iншими так, як би ти хотiв, щоб поводилися з тобою. Тодi б зникли вiйни, сварки, убивства, злочину, ворожнеча, помста — всi тi атрибути зла, якi несуть людям знищення. Поспiшаємо створювати добро, щоб наша земля цвiла садами, повнилася дитячим смiхом, буяла радiстю!