Материнське слово

…Тихо вкриває землю вечiр, його тепла ковдра лягає на
моє лiжко, вiдокремлюючи мене вiд турбот згасаючого дня. Знаю, що
закрию зараз ока, i пам'ять подарує чудо: захитається надi
ною колискова пiсня, зринувши iз самих потаєних куточкiв душi, i
начебто поверне мене в безтурботне дитинство. Голуби — голубочки.
Несiть щастя сыночку! — чую я молодий матусин голос, що вiдтодi
майже не змiнився. Вiрю, що саме так i буде: i щастя, i здоров'я, i
радiсть щоденна не обiйде, якщо цього побажала менi мама. Ïï
слово має магiчну силу, тому що недарма в народi говорять:
Материнська молитва iз дна моря пiднiмає. Дитина тiльки родилс, а
маминi слова сповивають його самою святою нiжнiстю: Крихiтка моя
родненькая, нехай свiтл i щасливим буде твоє життя, легкоï
доля!. И вливаються цi слова в кожну клiтинку. перетворюючись у духовний
оберiг. З першоï мiнути мого життя слово мами надавало наснагу й
захищало вiд злих сил, лiкувало й повертало радiсть пiсля невдач,
зiгрiвало в крижанi мiнути розпачу й пiдтримувало перед рiшучим кроком.
Материнське слово… Яким же воно може бути твердим i караючоï
пiд час, коли ти дозволив собi негiдний учинок! I дотепер чую сумне:
Менi соромно, що це зробив мiй син…. Скiльки рокiв пройшло, а
серце знову летить у прiрву вiд тих сумних маминих слiв! Говорять, що
найстрашнiше покарання на землi — це материнське слово-проклiн:
його сила ламає життя й долю. Господи, це ж який грiх треба
зробити, щоб власна мати тебе прокляла?! Тому що ненька, народжуючи,
дарує своє безцiнне дитя миру на добро, наставляє,
учить його мудростi й ушановуйся Слово вчительки вже буде потiм, а
спочатку — мамина школа. У нiй кожне слово, кожна фраза — як
вiдкриття, як одкровення, сповнене бажанням вiдкрити таємницi
нашого чудового миру. I немає в матусиних словах нi утоми, нi
байдужостi, — лише турботою й радiстю дихають вони, тому що
дарувати мир i знання — це щастя! Мила моя матiнка, сонечко
моє нiжне! Чим вiддячити тебе за твоï слова-молитви, слова-
благословення, слова-повчання? Рiдна моя, скiльки цих слiв влила ти в
мою долю, але чомусь не навчила мене словам, якими б я зумiв вимовити
подяку за твоє серце, любов i турботу
И скiльки б я не намагався вiдшукати ïх, однаково нi б не змогли
передати безмежну любов до прекраснейшему людини в цiлому свiтi —
моєï матiнки, свiтлого мого ангела, нiжноï
моєï зiрочки. Напевно, це пояснюється дуже просто: коли
говорить серце, слова зайвi…