Материнське слово

…Тихо вкриває землю вечiр, його тепла ковдра лягає на моє лiжко, вiдокремлюючи мене вiд турбот згасаючого дня. Знаю, що закрию зараз ока, i пам'ять подарує чудо: захитається надi ною колискова пiсня, зринувши iз самих потаєних куточкiв душi, i начебто поверне мене в безтурботне дитинство. Голуби — голубочки. Несiть щастя сыночку! — чую я молодий матусин голос, що вiдтодi майже не змiнився. Вiрю, що саме так i буде: i щастя, i здоров'я, i радiсть щоденна не обiйде, якщо цього побажала менi мама. Ïï слово має магiчну силу, тому що недарма в народi говорять: Материнська молитва iз дна моря пiднiмає. Дитина тiльки родилс, а маминi слова сповивають його самою святою нiжнiстю: Крихiтка моя родненькая, нехай свiтл i щасливим буде твоє життя, легкоï доля!. И вливаються цi слова в кожну клiтинку. перетворюючись у духовний оберiг. З першоï мiнути мого життя слово мами надавало наснагу й захищало вiд злих сил, лiкувало й повертало радiсть пiсля невдач, зiгрiвало в крижанi мiнути розпачу й пiдтримувало перед рiшучим кроком.
Материнське слово… Яким же воно може бути твердим i караючоï пiд час, коли ти дозволив собi негiдний учинок! I дотепер чую сумне: Менi соромно, що це зробив мiй син…. Скiльки рокiв пройшло, а серце знову летить у прiрву вiд тих сумних маминих слiв! Говорять, що найстрашнiше покарання на землi — це материнське слово-проклiн: його сила ламає життя й долю. Господи, це ж який грiх треба зробити, щоб власна мати тебе прокляла?! Тому що ненька, народжуючи, дарує своє безцiнне дитя миру на добро, наставляє, учить його мудростi й ушановуйся Слово вчительки вже буде потiм, а спочатку — мамина школа. У нiй кожне слово, кожна фраза — як вiдкриття, як одкровення, сповнене бажанням вiдкрити таємницi нашого чудового миру. I немає в матусиних словах нi утоми, нi байдужостi, — лише турботою й радiстю дихають вони, тому що дарувати мир i знання — це щастя! Мила моя матiнка, сонечко моє нiжне! Чим вiддячити тебе за твоï слова-молитви, слова- благословення, слова-повчання? Рiдна моя, скiльки цих слiв влила ти в мою долю, але чомусь не навчила мене словам, якими б я зумiв вимовити подяку за твоє серце, любов i турботу
И скiльки б я не намагався вiдшукати ïх, однаково нi б не змогли передати безмежну любов до прекраснейшему людини в цiлому свiтi — моєï матiнки, свiтлого мого ангела, нiжноï моєï зiрочки. Напевно, це пояснюється дуже просто: коли говорить серце, слова зайвi…