Якби я був режисером, про що б зняв фiльм?

Звичайно ж, про людей. По-перше, нiчого цiкавiше у свiтi однаково не iснує. А по-друге, такi вуж ми є: про що б не почали говорити, однаково звертаємо увагу на самих себе. I якщо книга вийшла цiкава, то будьте впевненi — вона про людей. I якщо пiсня — теж. I навiть якщо художник малює не портрет, а пейзаж або який-небудь натюрморт, те однаково люди, дослiдники, говорять, що це — про людей, про ïхнi почуття й бачення миру. Ще генiальний художник Лев Толстой натякнув, що єдине гiдне нашоï уваги, — це вiдносини, якi виникають мiж людьми в екстремальних умовах. Ще й книгу так назвав — Вiйна й мир. Це й не дивно, що всi цiкавi фiльми знiмають тiльки про людей. А оскiльки, по однiй з постмодернiстських теорiй, увесь свiт, що нас оточує, є хаосом, враження про нього в людей хоча й звичайнi, i гармонiчнi (тому що люди теж до порядку не схильнi), але вкрай неприємнi, те сучасний режисер, що поважає себе й акторiв, повинен знiмати винятково фiльми про людей у звично-екстремальнi умовах
Щоб не було соромно за дарма прожитi роки. Якби я був режисером, я б екранiзував роман двох харкiв 'ян, якi пишуть пiд псевдонiмом Г. Л. Олди — Ноперапон, або по образi й подобi. Може, тому, що всього ïхнього добутку дуже сценiчнi — нiчого й переробляти не треба, а може, просто тому, що вони менi дуже подобаються. За формою — це звичайний детективний роман iз двома паралельними сюжетами й декiлькома лiричними вiдступами. Про звичайного городянина, що все життя мрiяв стати найкращим бiйцем-рукопашником. Все життя шукав таємницю, блюдечко з голубой каемочкой, чудо, що вiдразу зробить найсильнiшим. А хто шукає, той i знаходить — але не завжди те, що хотiв. Так i городянин на прiзвисько Чернець натрапив на рекламу бойовоï технiки, що повинна була за три мiсяцi зробити його непереможним, на двi касети з емблемою — тигряча морда й напис ваша мета — вижити. Вони й справдi змiнили довiрливого шукача легких шляхiв. Хiба такого не буває? Хiба образ брехливого Звiра з емблеми не крав у людей iндивiдуальнiсть, перетворюючи ïх у речi, а рiч — у зброю? I хiба пiд час того протиприродного перетворення з'ясовували люди теперiшню мету ïхньоï трансформацiï?
И так само, як у життi, урятувати, зняти з гачка можуть лише люди — учитель, друзi, випадковий знайомий. Як завжди. Тому що теперiшнi твори мистецтва тотожнi тим подiям, якi часто вiдбуваються пiд час нашого некомфортного iснування в хаотичному свiтi
И я б хотiв зняти небрехливий фiльм про нас — з талановитою командою, фiльм, де актори не платили б гримеровi за змiну зовнiшностi, щоб не довiдалися знайомi. Фiльм — гордiсть краïни, а не ïï сором за зразок екранiзацiю Важко бути богом, що не змiг догледiти до кiнця