Якби я був режисером, про що б зняв фiльм?
Звичайно ж, про людей. По-перше, нiчого цiкавiше у свiтi однаково не
iснує. А по-друге, такi вуж ми є: про що б не почали
говорити, однаково звертаємо увагу на самих себе. I якщо книга
вийшла цiкава, то будьте впевненi — вона про людей. I якщо пiсня
— теж. I навiть якщо художник малює не портрет, а пейзаж або
який-небудь натюрморт, те однаково люди, дослiдники, говорять, що це
— про людей, про ïхнi почуття й бачення миру. Ще генiальний
художник Лев Толстой натякнув, що єдине гiдне нашоï уваги,
— це вiдносини, якi виникають мiж людьми в екстремальних умовах.
Ще й книгу так назвав — Вiйна й мир. Це й не дивно, що всi цiкавi
фiльми знiмають тiльки про людей. А оскiльки, по однiй з
постмодернiстських теорiй, увесь свiт, що нас оточує, є
хаосом, враження про нього в людей хоча й звичайнi, i гармонiчнi (тому
що люди теж до порядку не схильнi), але вкрай неприємнi, те
сучасний режисер, що поважає себе й акторiв, повинен знiмати
винятково фiльми про людей у звично-екстремальнi умовах
Щоб не було соромно за дарма прожитi роки. Якби я був режисером, я б
екранiзував роман двох харкiв 'ян, якi пишуть пiд псевдонiмом Г. Л. Олди
— Ноперапон, або по образi й подобi. Може, тому, що всього
ïхнього добутку дуже сценiчнi — нiчого й переробляти не
треба, а може, просто тому, що вони менi дуже подобаються. За формою
— це звичайний детективний роман iз двома паралельними сюжетами й
декiлькома лiричними вiдступами. Про звичайного городянина, що все життя
мрiяв стати найкращим бiйцем-рукопашником. Все життя шукав
таємницю, блюдечко з голубой каемочкой, чудо, що вiдразу зробить
найсильнiшим. А хто шукає, той i знаходить — але не завжди
те, що хотiв. Так i городянин на прiзвисько Чернець натрапив на рекламу
бойовоï технiки, що повинна була за три мiсяцi зробити його
непереможним, на двi касети з емблемою — тигряча морда й напис
ваша мета — вижити. Вони й справдi змiнили довiрливого шукача
легких шляхiв. Хiба такого не буває? Хiба образ брехливого Звiра з
емблеми не крав у людей iндивiдуальнiсть, перетворюючи ïх у речi, а
рiч — у зброю? I хiба пiд час того протиприродного перетворення
з'ясовували люди теперiшню мету ïхньоï трансформацiï?
И так само, як у життi, урятувати, зняти з гачка можуть лише люди
— учитель, друзi, випадковий знайомий. Як завжди. Тому що
теперiшнi твори мистецтва тотожнi тим подiям, якi часто вiдбуваються пiд
час нашого некомфортного iснування в хаотичному свiтi
И я б хотiв зняти небрехливий фiльм про нас — з талановитою
командою, фiльм, де актори не платили б гримеровi за змiну зовнiшностi,
щоб не довiдалися знайомi. Фiльм — гордiсть краïни, а не
ïï сором за зразок екранiзацiю Важко бути богом, що не змiг
догледiти до кiнця
