Народний одяг — твiр мистецтва
Сучасний одяг може багато що сказати про свого власника — про його
виховання й доходи, професiï й почуттi смаку. Але ще тисячу рокiв
тому одяг був набагато красноречивей. I помиляються автори старих
iсторичних романiв, коли вважають наших предкiв дикунами, якi не готовi
були виготовити гарних зручних речей. Сучаснi дослiдники затверджують:
тi грубо зшитi сорочки на давнiх слов'янах сидiли не гiрше, нiж
ïхня власна шкiра. Одяг був iдеально зроблений по фiгурi, i
незважаючи на те, святкова вона була або повсякденна — прикрашена
вишиванками й прикрасами-оберегами. Так, у тi давнi часи жодна сережка
або намисто не були якi-небудь.
Вони були знаками, символами богiв-заступникiв або парфумiв предкiв i
несли в собi примiтивну, але могутню, з погляду давнiх слов'ян, магiю.
Який-небудь атрибут божества або предка-заступника забезпечував
ïхню присутнiсть i у випадку потреби — допомога. Оберегами
були не тiльки ювелiрнi прикраси — гривнi, намиста, перснi, а й
вишиванки. Жодного зайвого стiбка не робили давнi майстринi, але вони
прикрашали всi деталi одягу й взуття. А оскiльки в кожному селi були
своï хоронителi-предки, у кожнiй водоймi — свiй водяник, а в
полi, лузi й лiсi — особливi, своï, хоча й дрiбнi, божества,
те й вишитий оберiг, що повинен був викликати на допомогу або захистити,
був особливий. Вiн вiдрiзнявся вiд тих, якi вишивали майстринi iз
сусiднього села, по кольорi й формi. Тому в давнину, зустрiвши зовсiм
незнайомоï людини, треба було лише подивитися на його одяг, щоб
довiдатися, хто вiн i звiдки. Тому й було заведено в тi часи зустрiчати
по одязi. Пiсля прийняття християнства люди поволi забули змiст
вишиванок, хоча й продовжували по звичцi прикрашати сорочки
рiзнобарвними вишиванками. Одяг залишився функцiональноï — у
нiй так само зручно працювати або витанцьовувати бойовий гопак, i
гарноï. Але на вишиванках кольору й, фiгури перемiшалися мiж собою.
I лише ентузiасти-дослiдники можуть сказати, хто й навiщо носив деякi з
них, вiд якого зла хотiв себе захистити.
Тепер це — начебто слова забутоï мови або ноти мелодiï,
який нiколи нiхто не заграє. Ми, звичайно, знаємо, що й мова
була дуже складний i музика була зовсiм iнша. Але вони належали до
зовсiм iнший свiту, де демократiю не вiдстоювали, а використовували; де
слова ближче до Заходу писали лише на географiчнi картах
