Один раз на контрольнiй… (оповiдання)

Контрольна робота… Р-р-Р! Навiть щучит неприємно! А якщо ця
контрольна зараз, так ще й по математицi, — тодi )го просто жах!
Але й у контрольнiй роботi iнодi бувають приємнi моменти. Ви не
вiрите? Отож послухайте, що трапилося на контрольнiй по математицi.
Марья Петрiвна роздала завдання по варiантах i села очiкувати кiнця
уроку. I ми сидимо. Очiкуємо — коли притупиться ïï
пильнiсть. Як тiльки цей момент наступив, у хiд пiшли пiдручники,
зошити, шпаргалки. А в мене, як на зло, немає жодного подiбного
приклада Вiдмiнниця Лiна понесла свiй зошит на перевiрку й, як завжди,
одержала круглу оценочку. Але! Оцiнку-Те ïй Марья Петрiвна
поставила в журнал, а в зошит — забула. I отут мене осiнило! Як
тiльки вiдмiнниця повернулася на мiсце, я вихопив у неï зошит,
швиденько зiрвав обкладинку свого зошита й надяг ïï на
Линкину.
Марья Петрiвна приємно зачудувалася, навiть на обкладинку
посмотрена — все верно: моя! (Треба сказати, що математичка погано
розрiзняла нашi почерки). Неохайний зошит, обкладинка обiрвана, але
вирiшено ïï вiрно — i я одержую вищий бал! Фух! Усе
пройшло! Наступного дня моє iм'я стояло серед тих, хто краще iнших
упорався з контрольною роботою. Я — переможець… На серце
трошки кiшки скребли, але я намагався триматися героєм. И —
дивна справа! — саме пiсля цього випадку я задумався над
своïм навчанням. Я став учитися краще, а в Марьи Петрiвни, можливо,
коли-небудь попрошу прощення, наприклад на випускному вечорi…