Один раз на контрольнiй… (оповiдання)

Контрольна робота… Р-р-Р! Навiть щучит неприємно! А якщо ця контрольна зараз, так ще й по математицi, — тодi )го просто жах! Але й у контрольнiй роботi iнодi бувають приємнi моменти. Ви не вiрите? Отож послухайте, що трапилося на контрольнiй по математицi. Марья Петрiвна роздала завдання по варiантах i села очiкувати кiнця уроку. I ми сидимо. Очiкуємо — коли притупиться ïï пильнiсть. Як тiльки цей момент наступив, у хiд пiшли пiдручники, зошити, шпаргалки. А в мене, як на зло, немає жодного подiбного приклада Вiдмiнниця Лiна понесла свiй зошит на перевiрку й, як завжди, одержала круглу оценочку. Але! Оцiнку-Те ïй Марья Петрiвна поставила в журнал, а в зошит — забула. I отут мене осiнило! Як тiльки вiдмiнниця повернулася на мiсце, я вихопив у неï зошит, швиденько зiрвав обкладинку свого зошита й надяг ïï на Линкину.
Марья Петрiвна приємно зачудувалася, навiть на обкладинку посмотрена — все верно: моя! (Треба сказати, що математичка погано розрiзняла нашi почерки). Неохайний зошит, обкладинка обiрвана, але вирiшено ïï вiрно — i я одержую вищий бал! Фух! Усе пройшло! Наступного дня моє iм'я стояло серед тих, хто краще iнших упорався з контрольною роботою. Я — переможець… На серце трошки кiшки скребли, але я намагався триматися героєм. И — дивна справа! — саме пiсля цього випадку я задумався над своïм навчанням. Я став учитися краще, а в Марьи Петрiвни, можливо, коли-небудь попрошу прощення, наприклад на випускному вечорi…