Твiр-Мiркування Добро має тисячу осiб
Створи добро, — говорить древня мудрiсть. Це просто: досить
надходити з iншою людиною так, як ти хотiв би, щоб надходили з тобою.
Але як складно часом буває виконати стародавнє правило!
Iсторiя людства — це iсторiя протистояння добра й зла. Вiйни,
двiрськi перевороти, революцiï, голод, епiдемiï чуми, геноцид.
Примирення, договори про спiвробiтництво, достаток, спокiй, торжество
милосердя, взаєморозумiння. Якi рiзнi слова! Як по-рiзному вони
звучать, народжуючи у свiдомостi зовсiм рiзнi образи. Душу людини
противиться злу й прагне до добра. Є, звичайно, i такi люди, у
яких це прагнення майже повнiстю подавлене жадiбнiстю, ненавистю,
бажанням помсти, але ïх не так вуж багато. Неважливо, вiрить людина
в чи Бога нi, однак добрi вчинки звичайно впливають на його життя й долю
позитивно, конструктивно, а злi — разрушающе. Виходить, що
бiблiйний закон воздаяния (Якою мiрою ти мiряєш, такий i тобi
вiдмiряється) має унiверсальне значення
Добро має тисячу осiб. Воно може бути малим, навiть малюсiньким,
або бiльшим, вселюдським. Але й найменше добро збiльшує загальну
кiлькiсть добра в нескiнченному Всесвiтi. Творячи добре й уникаючи
злого, людина здобуває надiю, а здобуваючи надiю, вiн
одержує вiру, що веде до Любовi. Життя такоï людини
благополучна вже тому, що руйнiвнi внутрiшнi сили, зачаток яких є
в душi кожного, для нього не небезпечнi
Шлях дiяльного добра складний i навiть небезпечний. Щоб зважитися на
нього, потрiбно вiдмовитися вiд багатьох радостей. Життя
пред'являє до такоï людини особливий рахунок. На його шляху
зустрiчаються труднейшие перешкоди, якi доводиться переборювати.
Згадаємо Льва Миколайовича Толстого, а точнiше, один з епiзодiв
його довгого життя. Письменник пожертвував гонорар за роман Ганна
Каренина однiєï з росiйських сект, члени якоï
випробовували утиски по релiгiйнiй ознацi. На цi грошi сектанти змогли
виïхати в Пiвнiчну Америку, де воля вiросповiдання (втiм, як i воля
пiдприємництва) завжди ставилася в главу кута. У цьому вчинку
Толстого немає нiчого героïчного — письменник був
заможною людиною. Але йому вдалося зробити воiстину шляхетний i корисний
учинок. Нащадки тих емiгрантiв i сьогоднi живуть у Канадi, вiльно
сповiдаючи свою релiгiю. Вони пам'ятають Льва Миколайовича Толстого,
уважають його зразком моральноï краси й вдячнi йому
Практика дiяльного добра може стати повсякденною звичкою. Навiть
дрiб'язку мають значення: будь-яка допомога, зроблена тому, хто в нiй
дуже бiдує, вагома
Життя, виконане добра, нiколи не кiнчається. Вона знаходить
висвiтлення в далеких нащадках, що випливають по шляху правди, чесностi,
самодисциплiни.
Людина по природi своєï добра, — сказав хтось iз
великих. Але чому ж вiн робить злi справи? У народних казках добро
трiумфує, зло покарано, а в життi часто виявляється зовсiм
навпаки. Чому? Вiдповiдь на це питання, як i на багато хто iншi,
дає Бiблiя. Коли Адам i Ева вкусили iз древа пiзнання добра й зла,
вони одержали можливiсть вибирати мiж цими двома протилежностями.
Звернемося до лiтератури й подивимося, як же живуть люди, якi вибирають
добро, шляхетнiсть, милосердя
Епiграф повести А. С. Пушкiна Капiтанська дочка — Бережи плаття
снововi, а честь змолоду. Ця фраза говорить про те, що людина повинен
берегти й у жодному разi не втрачати тi гарнi якостi, якi закладенi в
ньому iз самого народження, не вiддавати споконвiчного прагнення до
добра й у життi керуватися шляхетнiстю й милосердям Приклад тому —
взаємини Гринева й Пугачова. Згадаємо, як Пугачов вивiв
Гринева до постоялого двору, а Гринев на подяку дарує йому заячий
кожух. У цьому вчинку, звичайно, не тiльки шляхетнiсть, але й милосердя,
повага до людини незалежно вiд його соцiального стану. Все це вiдчув i
Пугачов, що видно з його вiдповiдi Гриневу: Спасибi, ваше
благородiє! Нагороди вас Господь за вашу чесноту!
Цей взаємний прояв добра триває й у бiльше складних
ситуацiях: при узяттi Бiлгородськоï мiцностi Пугачов, довiдавшись
Гринева, урятував його вiд страти. Я врятував тебе за твою чесноту,
— говорить вiн. А. С. Пушкiн у своïй повiстi зображує й
зовсiм протилежний шлях — шлях зла. Iсторiя Швабрина
показує, що цей шлях веде не тiльки до моральноï
деградацiï, але й до фiзичноï загибелi
Найбiльше повно, на мiй погляд, образ людини, що творить добро,
зображений у романi Вiйна й мир Л. Н. Толстого. Андрiй Болконский треба
принципам шляхетностi й милосердя. Дипломат Бiлiбiн умовляє його
не вертатися в армiю Кутузова, там князя Андрiя чекає або поразку
й сором, або мирний договiр, якщо вiн буде укладений: Вам не велено
приïжджати назад, i звiдси вас не вiдпустили, стало бути, ви можете
залишитися i ïхати з нами…. Але вiдповiдь князя Андрiя
демонструє повне
неприйняття таких принципiв життя: Ïду для того, щоб урятувати
армiю, — говорить вiн. Бiлiбiн мiркує цiлком розумно й
прагматично, адже положення росiйськоï армiï дiйсно
безнадiйно, але сам вiн, всупереч здоровому глузду, визнає: Мiй
милий,
ви герой. Цей учинок говорить про високу моральнiсть героя, його вмiннi
випливати своєï совiсти
У катастрофiчному XX столiттi добро й зло переплуталися. Цей процес
показаний у романi М. Булгакова Майстер i Маргарита . Воланд, як Люцифер
i Мефистофель , здається втiленням зла. Вiн так само всесильний,
як i Бог: Нi, клянуся небом, де лише Вiн панує! Клянуся безоднею,
сонмом мирiв i життiв, нам пiдвладних, — немає! Вiн
переможець мiй, але не владика. Уважно вчитавшись у добуток, можна
побачити, що Воланд є посланником добра, цiль його —
установити справедливiсть. У його вчинках можна доглянути й прагнення
довести людям зв'язок добра й зла
Тому Воланд у художньому свiтi роману — не стiльки протилежнiсть
Иешуа, скiльки доповнення до нього. Добро й зло дивно тiсно переплелися
в людських душах. Коли Воланд у сценi у вар'єте випробовує
публiку на жорстокiсть i позбавляє голови конферансьє,
жалiсливi жiнки вимагають поставити голову на мiсце. I вiдразу ми
спостерiгаємо, як тi ж самi жiнки б'ються через грошi. Зло для
Воланда — не цiль, а засiб упоратися з людськими пороками
Так, зло й добро часто важко вiдрiзнити друг вiд друга. Але в життi
кожноï людини буває момент, коли людина повинен вибирати мiж
добром i злом. Тому вiдрiзняти добро вiд зла необхiдно. Адже за наслiдки
свого вибору прийде вiдповiдати всiм життям, i один неправильний учинок
може спотворити весь життєвий шлях. Якщо всi люди будуть прагнути
творити добро, то мир, у якому вони живуть, стане добрiше й свiтлiше.
