Об'єднання лiтописних зводiв Повiсть минулих лiт
Об'єднання давньоруських лiтописних зводiв було почато киево-печерським ченцем Нестором, творцем найбiльшого лiтопису — Повести
тимчасового рокiв. Потреби державноï самосвiдомостi, що
розвивається, ставили перед лiтописом проблеми, якi Нестiр
позначив у ïï заголовку: … звiдки ïсти пiшла
Росiйська земля, хто в Києвi нача первее княжити й звiдки
Росiйська земля стала ïсти. Вiдношення лiтописця до минулого Русi
було перейнято епiчним пафосом. Вiн вiдтворював в оригiнальнiй манерi
росiйського лiтописного оповiдання загальновiдомi в його час епiчнi
перекази. Оповiдання лiтопису про помсту княгинi Ольги древлянам за
вбивство ïï чоловiка Iгоря насиченi фольклорними мотивами
багатьох народiв. Осадивши древлянский мiсто Ис- коростень, Ольга
зажадала вiд городян замiсть данини по трьох голуба й по трьох горобця
iз двору
За ïï наказом птаха були вiдпущенi iз прив'язаним до
кожноï з них запаленою губкою й, повернувшись у своï гнiзда,
спалили мiсто. Лiтопис був насичений епiчними переказами, тiсно
пов'язаними з вiтчизняною iсторичною дiйснiстю. Такий оповiдання про
князя Святославi Iгоровичi, що легько ходячи, аки пардус (гепард), вiйни
багато хто творяни. …И посилаше до краïн, глаголя:хочу на ви
ити (964 р.) Для стилю лiтописання характерне пряме мовлення
героïв, нерiдко й живий дiалог. Зразком для пiзнiших князiвських
мовлень служило образне мовлення Святослава до дружини перед битвою з
переважаючими силами византийцев: Уже нам некамося дiти, волею й неволею
статi противулДа не 374 лiтература посоромимо землi Росiяни, але ляжемо
костьми, мертвi бо сорому не iмам… (971 р.)
Головною темою лiтописання була тема Росiйськоï землi, ïï
єдностi й могутностi. Ця тема одержала рiзнi форми вираження:
епiчну й публiцистичну. По поданнях лiтописцiв, iсторiя вершилася з волi
божiй дiяннями князiв, а цi дiяння оцiнювалися так чи iнакше залежно вiд
того, наскiльки вони вiдповiдали державно-патрiотичним iдеалам епохи.
Вiддалене минуле вiдбивалося в iдеалiзованих оповiданнях про перших
князiв. Тодiшня дiйснiсть одержала в лiтописi гострi морально-полiтичнi
оцiнки, у яких засуджувалися князiвськi розбрати, що почали iз
другоï половини XI столiття загрожувати цiлiсностi краïни.
Лiтописцi ретельно збирали матерiали, що ставляться до цiєï
теми . Коли феодальне розчленовування Киïвськоï Русi стало
визнаним фактом, загальросiяни державнi iдеï стали проявлятися в
лiтописi ще бiльш ясно. Тема оборони Русi вiд половцiв зв'язувалася в
лiтописi не тiльки iз протестом проти мiжусобноï боротьби князiв,
але й з оцiнкою положення селян, що страждали вiд набiгiв зовнiшнiх
ворогiв. Повiсть минулих лiт, як i ïï лiтописання, що
продовжує, займає високе мiсце в середньовiчноï
хронографии. Широта iсторичного й полiтичного кругозору, усвiдомлення
спорiднення слов'янських народiв, розумiння державних iнтересiв
Киïвськоï Русi, прагнення осмислити сучаснiсть за допомогою
зiставлення ïï з минулим, високий патрiотичний пафос —
всi цi особливостi видiляють Повiсть минулих лiт серед iнших
лiтературних пам'ятникiв у планi iдейному
Лiтературно-стилiстичною особливiстю Повести… є ïï
багатожанрова й многостилевая структура, що охоплює все багатство
образотворчих засобiв давньоруськоï писемностi. Вона увiбрала в
себе дружинно-епiчнi перекази, записи усних iсторичних оповiдань i
родових легенд, народно-казковi оповiдання, прислiв'я й приказки,
вiйськовi повiстi й повести про феодальнi злочини, бiблiйнi виречення,
фрагменти перекладних творiв, мiркування про користь книг повчання
церковнi (Федосия) i свiтськi (Володимира Мономаха), житiя перших
росiйських святих Бориса й Глiба, запису державних договорiв i
полiтичних заповiтiв i т.п. Завдяки унiверсальностi свого змiсту й
багатству стилiстичних засобiв давньоруський лiтопис вiдрiзняється
вiд iнших меншою схематизацiєю матерiалу, що викладається, а
також не настiльки однобiчною придворно-феодальною й церковною
тенденцiйнiстю
Написана живою й образною мовою, Повiсть минулих лiт була доступною й
цiкавою книгою для читання протягом всiєï iсторiï
Древньоï Русi
