Аналiз роману Диккенса Пригоди Оливера Твiсту

У романi Пригоди Оливера Твiсту Диккенс вишиковує сюжет, у центрi якого зiткнення хлопчика з невдячною дiйснiстю. Головний герой роману — маленький хлопчик по iменi Оливер Твiст. Народившись у работном будинку, вiн з перших хвилин свого життя залишився сиротою, а це означало в його положеннi не тiльки повне негод i позбавлень майбутнє , але й самiтнiсть, беззахиснiсть перед тими образами й несправедливiстю, якi йому доведеться перетерпiти. Дитина була квола, лiкар говорив, що вiн не виживе
Диккенс, як письменник-просвiтитель, нiколи не докоряв своïх нещасних персонажiв нi бiднiстю, нi неуцтвом, але вiн дорiкав суспiльство, що вiдмовляє в допомозi й пiдтримцi тим, хто народився небагатим i тому з колиски приречений на позбавлення й приниження. А умови для бiднякiв (а особливо для дiтей бiднякiв) у тiм свiтi були воiстину нелюдськi
Работние будинку, якi повиннi були забезпечувати простих людей роботою, ïжею, дахом, насправдi були схожi на в'язницi: незаможних туди мiстили насильно, розлучаючи iз сiм'єю, змушували виконувати марну й важку роботу й практично не годували, прирiкаючи на повiльну голодну смерть. Не зрячи адже самi робiтники називали работние будинку бастилиями для бедних.
З работного будинку Оливера вiддають в учнi до трунаря; там вiн зiштовхується iз приютским хлопчиком Ноэ Клейполом, що, будучи старше й сильнiше, постiйно пiддає Оливера приниженням. Незабаром Оливер збiгає Влондон. Хлопчики й дiвчинки, якi були нiкому не потрiбнi, волею случаючи очутившись на вулицях мiста, часто ставали зовсiм загубленими для суспiльства, оскiльки попадали в кримiнальний мир з його жорстокими законами. Вони ставали злодюжками, жебраками, дiвчини починали торгувати власним тiлом, а пiсля цього багато хто з них закiнчували своє недовге й нещасливе життя у в'язницях або на шибеницi
Цей роман кримiнальний. Суспiльство лондонських злочинцiв Диккенс зображує просто. Це законна частина iснування столиць. Хлопчик з вулицi на прiзвисько Спритний шахрай обiцяє Оливеру в Лондонi нiчлiг i заступництво й приводить його до скупника краденого, хрещеному батьковi лондонських злодiïв i шахраïв євреєвi Феджину. Оливера хочуть поставити на злочинний шлях
Для Диккенса важливо дати читачевi подання про те, що душу дитини не схильна до злочину. Дiти — уособлення щиросердечноï чистоти й незаконних страждань. Цьому присвячена чимала частий роману. Диккенса, як i багатьох письменникiв того часу, хвилював питання: що є головним у формуваннi характеру людини, його особистостi — суспiльне середовище, походження (батьки й предки) або його задатки й здатностi? Що ж робить людини таким, який вiн є: чималий i шляхетний або ж пiдлий, безчесний i злочинний? I чи завжди злочинний означає пiдлий, жорстокий, бездушний? Вiдповiдаючи на це питання, Диккенс створює в романi образ Нэнси — дiвчини, що потрапила в ранньому вiцi в кримiнальний мир, але сохранившей добре, чуйне серце, здатнiсть спiвчувати, адже не зрячи ж вона намагається захистити маленького Оливера вiд порочного шляху
Таким чином, ми бачимо, що соцiальний роман Ч. Диккенса Пригоди Оливера Твiсту являє собою живий вiдгук на найбiльш злободеннi й животрепетнi проблеми сучасностi. А по популярностi й вдячностi читачiв цей роман по праву можна вважати народним