Добуток — оповiдання про випадок з життя. Теля Ведмедик

На лiтнi канiкули я поïхав до бабусi в село . Незадовго до мого
приïзду в бабусиноï корови Свiтанку народилося маленьке теля
— бичок. Вiн був толстенький, чорненький, з бiльшою бiлою плямою
на чолi. Я назвав його Ведмедиком. Теля росло швидко, був рухливий. Коли
я брався за маленькi роги бичка, вiн упирався й буцав мене. Якось
увечерi череда корiв верталося додому. Хвiртка була вiдкрита, i Ведмедик
вибiг на дорогу. Спереду йшов великий бик. Помiтивши теляти, воно
сердито кинувся на нього. Ударом рогiв вiн звалив Ведмедика. Той упав
на землю i жалiбно застогнав. Побачивши це, я швидко побiг за
допомогою. Коли ми з дiдусем вибiгли на дорогу, то побачили Свiтанок, що
з жалiстю облизувала свого теляти. Ведмедик не мiг сам устати. Тодi
дiдусь взяв його на руки й понiс додому. У теляти була поламана нога, а
з великоï рани в боцi текла кров. Ми промили рану й перев'язали
ïï. А на поламану ногу наклали шину й туго забинтували. У
цьому дуже допомогла нам моя мама-медсестра. Щодня ми акуратно обробляли
рану лiками й перев'язували ïï. Я приносив телятi конюшина й
iншi трави, пiдгодовував молоком. Ведмедик швидко видужав. Шину ми
зняли, рану вилiкували, i теля стало знову веселим i
життєрадiсним.