Доля Украïни та украïнцiв за романом I. Багряного Тигролови

Iсторична тема в нашiй лiтературi це незабутнi сторiнки
украïнськоï iсторiï. Письменники Украïни у рiзнi
часи й епохи оспiвували iсторичнi подiï, ïх героïв мужнiх
украïнських ватажкiв. У романi I. Багряного Тигролови реалiстично
описано подiï часiв сталiмщини, бо самому письменниковi довелося
пережити i насильницьку колективiзацiю, i голодомор, i репресiï.
Письменниковi поталанило вiн вирвався ïï сталiнського пекла,
опинився в емiграцiï. I. Багряний вважав своïм обов'язком
розповiсти всьому свiтовi правду про цей час. Роман багато в чому
є автобiографiчним. У ньому розповiдається про долю
лiричного героя, який перемагає сталiнську систему. Пригоди
головного героя
Григорiя Многогрiшного вiд втечi з ешелону смертi, що мчав до гулаку,
до життя в украïнськiй родинi Сiркiв це правдиве зображення
жахливих буднiв ув'язнених у сталiнських концтаборах, на засланнi,
тяжкого життя украïнцiна Далекому Сходi. Письменник показує,
як енкаведисти знущалися з патрiотiв, якi любили свiй край, свiй народ,
його волелюбний дух, якi самi були людьми мужнiми i волелюбними.
Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин
берiïвський кат, який не одному украïнському патрiотовi
вправляв мозки.
Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби
лише на звали його справжнiм чекiстом. Але там, у тайзi, Григорiй
зустрiв також щирих i мужнiх своïх землякiв-украïнцiв родину
тигроловiв Сiркiв. Колись ця родина втекла вiд злиднiв i збудувала собi
в тайзi нову, славну i вiльну Украïну. У суворому далекосхiдному
краю украïнцi давали своïм поселенням назви тих мiст або сiл,
звiдки самi були родом. Вони зберiгали усi звичаï, традицiï,
побут. I Григорiй вiдчув себе в цiй родинi, нiби в рiдному краєвi.
Але руки Медвина i тут дiстають Григорiя, аж доки вiн не вбив його та
змушений був тiкати в Маньчжурiю, щоб не катували ще i Сiркову родину,
яку вiн любив i поважав.
I Сiрки, i Григорiй Многогрiшний це нащадки славних украïнських
гетьманiв, якi були мужнiми i сильними, якi щиро любили i захищали свою
Батькiвщину i нищили ворогiв. Мабуть, I. Багряний у такий спосiб хотiв
нам сказати, що нащадки цих родiв обов'язково здолають владу тоталiтарно-
командноï системи. Письменник твердо в це вiрив, i, як показав час,
вiн не помилився.