Доля Украïни та украïнцiв за романом I. Багряного Тигролови

Iсторична тема в нашiй лiтературi це незабутнi сторiнки украïнськоï iсторiï. Письменники Украïни у рiзнi часи й епохи оспiвували iсторичнi подiï, ïх героïв мужнiх украïнських ватажкiв. У романi I. Багряного Тигролови реалiстично описано подiï часiв сталiмщини, бо самому письменниковi довелося пережити i насильницьку колективiзацiю, i голодомор, i репресiï. Письменниковi поталанило вiн вирвався ïï сталiнського пекла, опинився в емiграцiï. I. Багряний вважав своïм обов'язком розповiсти всьому свiтовi правду про цей час. Роман багато в чому є автобiографiчним. У ньому розповiдається про долю лiричного героя, який перемагає сталiнську систему. Пригоди головного героя
Григорiя Многогрiшного вiд втечi з ешелону смертi, що мчав до гулаку,
до життя в украïнськiй родинi Сiркiв це правдиве зображення жахливих буднiв ув'язнених у сталiнських концтаборах, на засланнi, тяжкого життя украïнцiна Далекому Сходi. Письменник показує, як енкаведисти знущалися з патрiотiв, якi любили свiй край, свiй народ, його волелюбний дух, якi самi були людьми мужнiми i волелюбними. Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин берiïвський кат, який не одному украïнському патрiотовi вправляв мозки.
Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише на звали його справжнiм чекiстом. Але там, у тайзi, Григорiй зустрiв також щирих i мужнiх своïх землякiв-украïнцiв родину тигроловiв Сiркiв. Колись ця родина втекла вiд злиднiв i збудувала собi в тайзi нову, славну i вiльну Украïну. У суворому далекосхiдному краю украïнцi давали своïм поселенням назви тих мiст або сiл, звiдки самi були родом. Вони зберiгали усi звичаï, традицiï, побут. I Григорiй вiдчув себе в цiй родинi, нiби в рiдному краєвi.
Але руки Медвина i тут дiстають Григорiя, аж доки вiн не вбив його та змушений був тiкати в Маньчжурiю, щоб не катували ще i Сiркову родину, яку вiн любив i поважав.
I Сiрки, i Григорiй Многогрiшний це нащадки славних украïнських гетьманiв, якi були мужнiми i сильними, якi щиро любили i захищали свою Батькiвщину i нищили ворогiв. Мабуть, I. Багряний у такий спосiб хотiв нам сказати, що нащадки цих родiв обов'язково здолають владу тоталiтарно- командноï системи. Письменник твердо в це вiрив, i, як показав час, вiн не помилився.