Драма поета i драма особистостi

Роздум за твором В. Сосюри Червона зима. В. Сосюра поет, народжений
буремною епохою 20-х рокiв XX столiття. I ця епоха, з ïï
труднощами i мiнливостями, не пройшла повз творчiсть поета. Червона зима
це поема про громадянську вiйну в Украïнi, про поета та його участь
у подiях тих рокiв. Тому поема багато в чому автобiографiчна. Лiричний
герой, як i молодий В. Сосюра, добровiльно пiшов до лав
украïнського вiйська, де перебував у складi 3-го гайдамацького
полку, бо з дитинства захоплювався подвигами козакiв-запорожцiв. Але
коли вiйсько Украïнськоï Народноï Республiки зазнало
поразки, то В. Сосюра, як i бiльшiсть молодих бiйцiв, перейшов до
червоних.
Драма поета i драма особистостi у поемi Червона зима це рядки, якi
потрiбно читати мiж рядками поеми. Поет вболiває i дуже
переживає, що кров'ю украïнцiв зрошена вся земля, що життя
багатьох украïнських хлопцiв, ровесникiв поета, обiрвалось у вирi
цiєï братовбивчоï вiйни, що Украïна втратила
багатьох ïï синiв, серед яких i брат поета:
О, де ти, брате мiй?.. Прийди хоч на хвилину… Ти ж так мене чекав,
а я й не знав, що ти мене давно змiняв на темну домовину, змiняв мене
давно на схиленi хрести…
Болить i щемить серце поета, i вiд того, що не всiм, як йому, поталанило
повернутися живим i здоровим до рiдноï хати: I знов
Донеччина…
i вiтер верби хилить…
Й не вiриться, що знов побачу я село , давно покинуте, таке до болю
миле…
Але багато з нас додому не прийшло…
Коли читаєш поему, не можна не звернути увагу на те, як багато тих
трикрапок мiж словами поеми. Чого ж не договорив нам поет? I чи так ми
зрозумiли його поему? Менi здається, що на цi питання ми ще
маємо вiдповiсти собi. Бо боротися за майбутнє Украïни
i вбивати ïï синiв це хiба не драма нашого життя?