Езопiвська мова

Езопiвською називають замасковану алегоричну мову, коли думки
висловлюють, не вдаючись до прямого конкретизування. Це роблять ще й
тодi, коли намагаються чогось уникнути, наприклад, цензури або щоб не
накликати гнiву можновладноï особи чи ïï” оточення
на якесь висловлювання чи судження. А iнодi ще й тому, що в такому
виглядi якась iдея стає бiльш зрозумiлою, доступною, вона нiби
таким чином викристалiзовується й легко здобуває собi
прихильникiв.
Цей вислiв пов'язаний iз творчiстю давньогрецького поета-байкаря Езопа,
який жив у VI ст. до н. є. Езоп був талановитою людиною, мудрою й
освiченою, але доля була до нього немилосердною. Вiдомо, що Езоп був
рабом, але проблеми суспiльства, збереження моральних цiнностей його
дуже хвилювали i, звiсно, вiн вважав за свiй обов'язок висловити
своє ставлення до наболiлих питань. Але через рабство вiн не мiг
вiльно й вiдверто висловлювати своï думки та погляди. Через це вiн
вдався до такоï форми викладу, яка дозволила б йому безкарно все-
таки висловлюватися. Езоп став писати байки. У його творах дiйовими
особами виступали безсловеснi тварини, iншi iстоти, предмети, яких вiн
надiляв мовою, i саме вони давали можливiсть талановитому мислителевi
висловлювати своï погляди. Те, про що розповiдалося в його байках,
стосувалося начебто життя тварин, рослин тощо, а насправдi все це було
спрямовано на дiяльнiсть людей, розкривало стосунки мiж ними, ïхнi
погляди, боротьбу, звичаï, мораль. Згодом Езоповi байки стали
основою для творчостi вiдомих байкарiв пiзнiшого часу: Лафонтена,
Гребiнки, Глiбова, Крилова.
Поширенню ж крилатого вислову езопова мова серед освiченоï верстви
населення Росiйськоï iмперiï сприяла творчiсть М. Салтикова-
Щедрiна, який у своïй творчостi часто вдавався до цього, аби обiйти
пильне око царськоï цензури.
Отже, цiкаво дослiджувати подiбнi фразеологiчнi сполуки, бо вони, по-
перше, збагачують мову, по-друге, навчають правильно ïх
використовувати.