Гiйом Аполлiнер французький поет-новатор

Перш нiж вiдчути естетичне задоволення вiд поезiï В. Свiдзин-ськ-
ого, Б. Пастернака, В.-I. Антонича, треба спочатку хоч щось зрозумiти.
Зробити зусилля i хоч навшпиньках дотягнутися до ïхнiх висот,
духовних, iнтелектуальних, i мистецьких цiєю цитатою А. Моклицi
менi захотiлося розпочати свiй твiр . Тут не йдеться про Аполлiнера, але
мiж рядками можна прочитати i його iм'я.
Вiльгельм-Альберт-Влодимеж-Александр-Аполлiнарiй Костро-вицький (Гiйом
Аполлiнер) поет, до якого й справдi треба навшпиньках дотягнутися. Поет
звертає на себе увагу одразу, як тiльки в бiблiотецi
отримуєш пiдручник iз зарубiжноï лiтератури. За звичкою
перегортаю сторiнки новеньких книг i раптом погляд натикається на
щось незвичне. Що це було? Малюнок? Вiрш? Швиденько гортаю ще раз,
знаходжу сторiнку. I дивуюся. Виявляється, це вiрш у виглядi
малюнкаï Цiкава iдея! Намальоване жiноче обличчя в капелюшку, але
обриси зробленi на основi лiтер. Ще тодi у бiблiотецi з'явилося перше
бажання познайомитися ближче з творчiстю Гiйома Аполлiнера, французького
поета. Мушу сказати, що поет мене не розчарував. Якби вiн жив у нашому
столiттi, то точно приєднався б до нашого молодiжного руху: думаю,
що вiн читав би реп зi сцени, а пiзньоï ночi ганяв би на мотоциклах
разом iз смiливими рокерами, а ще разом iз Пабло Пiкассо досхочу б
розмальовував залiзобетоинi сiрi плити, перетворюючи ïх у витвори
кубiчного мистецтва. Зранку городяни дивувалися б: що за дивнi голуби
з'явилися перед ïхнiми вiкнами? А це Голубка миру Пiкассо i
Зарiзана голубка й водограй Аполлiнера. Далi напис через усю стiну
Смерть гарному смаковi! Ось такi це були незвичайнi митцi. ïхня
поведiнка i творчiсть не тiльки сто рокiв тому викликали подив, але й
тепер є не для всiх зрозумiлими. А для мене все, що творив
Аполлiнер, є близьким. Адже ми молодi, ми хочемо жити цiкаво,
бурхливо. У школi та вдома нам розповiдають про правила поведiнки. Але
якщо ми усi будемо такi правильнi, такi однаковi невже це буде цiкаво?
Тим i притягує мене творчiсть Аполлiнера, що вiн не боявся сказати
своє власне слово у мистецтвi та в життi. Наприклад, поет
вiдправляє у редакцiю для друку своï вiршi, а редактор не
хоче ïх приймати, бо вiршi написанi безграмотно автор навiть не
поставив роздiлових знакiв. Але Аполлiнер зумiв вiдстояти свою позицiю,
вiн запевнив редактора, що знаки спецiально усунутi, бо вони у вiршах
є зайвими. Нехай читачi стануть спiвавторами поетичного слова та
внесуть свою iнтонацiю, свiй настрiй у вiрш, нехай прочитають його так,
як хочеться прочитати ïм саме сьогоднi. Наприклад, у Мостi Мiрабо.
Якщо ви самотнi, до вас не приходить кохання , немає настрою, тодi
ви читаєте так: Пiд мостом Мiрабо струмує Сена. Так i любов
Бiжить у тебе; в мене Журба; i втiха крутнява шалена. Тобто, кожен сам
по собi, один кохає, iнший тiльки страждає, а втiха невiдома
рiч чи буде вона в життi, бо все навколо нас крутнява шалена. А якщо ж
почуття взаємнi, ви щасливi тодi виникають iншi настроï, а
значить, iншi знаки: Пiд мостом Мiрабо струмує Сена. Так i любов
Бiжить у тебе, в мене. Журба i втiха крутнява шалена. Хiба не цiкаво?
Здається, вiн справжнiй генiй цей Аполлiнер. Як кажуть, усе
генiальне просте. Так от будь ласка! Нiяких тобi вигадок, а всього-
навсього прибираєте пунктуацiйнi знаки i такий широкий простiр для
фантазiï вiдкривається! (А якби так диктанти писати?!)
Творчiсть Аполлiнера це суцiльний експеримент. Ще в школi вiн випускав
газету, де всiх дивував несподiваними замiтками. З дев'ятнадцяти рокiв
Гiйом приïздить до Парижа i тут разом з молодими митцями —
художниками, поетами намагається творити нове мистецтво.
Експеримент, пошук, новизна ось що приваблює молодого поета. Вiн
пише римованi й неримованi вiршi, створює поезiï з
вiдголосками народних пiсень (зокрема звучать рейнськi мотиви);
цiкавиться навiть украïнською iсторiєю i створює вiрш
Запорожцi пишуть листа турецькому султановi/ Менi здається, мало
хто осмiлився б назвати.збiрку вiршiв ось так Алкоголi. Що можна почути
у свою адресу, крiм смiху й образ? Але поет смiливо кидає виклик
публiцi вiн має на увазi, що життя має бути таким самим
п'янким, таким самим палючим, як спирт. Нудне, спокiйне, вивiрене з
розкладом проживання на землi нiкого не цiкавить. Потрiбно жити на повну
силу, хотiти вiд життя усього — i тепер, i зараз, i негайно!
Аполлiнер прагне потрапити на вiйну (у цей час iде Перша свiтова вiйна
), i хоч спочатку його туди не пускали, бо не мав французького
громадянства, вiн усе ж таки свого домiгся. Але вiйна виявилася не такою
вже й романтичною рiччю смерть, кров, страждання. Вiйна це жах, а не
тiльки'героïзм i тим бiльше не романтика. Як передати своє
вiдчуття тiльки в словi, чи кожен прочитає його? А от створити
образ, малюнок, щоб зразу стала зрозумiлою основна думка… I поет
працює над вiршами-малюнками, створює збiрку Калiграми.
Найкращим твором, у збiрцi вважається Зарiзана голубка й водограй,
де поет створив образ голубки над струменями фонтану.
Це нiби вiчний плач над душами тих, хто загинув на вiйнi. У своïй
творчостi Аполлiнер поєднав слово та предмет. Разом iз Пiкассо
поет вiдстоює право мистецтва на новизну, експеримент. Так разом
вони утверджували кубiзм. У цьому мистецтвi важливим є розкладання
предметiв та форм на якiсь геометричнi фiгури, на ïх комбiнування.
Творчiсть Аполлiнера показує, що мистецтво нiколи не повинно
стояти на мiсцi. Чим бiльше експериментiв, дослiджень, пошукiв, тим
яскравiшi витвори культури. У кожнiй людинi закладений свiй свiт новий,
незвичайний, цiкавий. I Аполлiнер своєю творчiстю та життям нiби
говорить нам: Не бiйтеся творити! Експериментуйте! Тiльки так i варто
жити!