Iсторiя пам'ятника Богдану Хмельницькому

У Києвi на площi перед Софiйським собором — гiрка iз сiрих
гранiтних брил, на якiй напис: Богдан Хмельницький . 1888. На вершинi
гiрки — бронзовий кiнь, раптово зупинений вершником у момент
стрiмкого руху. Навiть у життi не часто помiтиш таку мить. —
здибленого розпашiлого скакуна. А тут усе в бронзi до найменших деталей.
I так правдиво, що нiби чуєш iржання коня, удар копит об камiнь,
окрик вершника. Ця скульптура, здається, завжди стояла на площi,
де 23 грудня 1648 року кияни зустрiчали Богдана й очолюване ним козацьке
вiйсько пiсля перемоги пiд Пилявцями. Однак народжувався монумент у
муках i непорозумiннях.
Автор шедевра — видатний скульптор XIX столiття, бiлорус за
походженням, Михайло Микешин. На запрошення вчених — iнiцiаторiв
спорудження монумента, вiн прибув з Петербурга й почав працювати над
проектом, враховуючи побажання знавцiв украïнськоï старовини.
Iсторик Володимир Антонович знайомив Мике-шина з рiзними портретами
Богдана Хмельницького, зразками вiйськового одягу, зброï того часу.
Кiнь мав бути саме такий, на якому ïздив Хмельницький: витривалий,
маневрений, безвiдмовний у битвi i вiдданий своєму господаревi. За
розпорядженням козачого генерала коней приводили для моделювання в
майстерню скульптора.
Проект був схвалений Киïвським iнiцiативним комiтетом, але уряд
вiдмовився не тiльки покрити запланованi витрати, а й видiлити з
державноï казни бронзу на монумент.
Та нiщо не могло зупинити Микешина й iнiцiаторiв цiєï
патрiотичноï справи. Спорудження пам'ятника Богдановi Хмельницькому
стало всенародною справою. У сiчнi 1870 року розпочали добровiльний збiр
коштiв. Жертвували найбiднiшi — селяни, ремiсники, солдати,
робiтники, службовцi. Але зiбраних коштiв було замало. Задля зменшення
витрат скульптор вiдмовився вiд супровiдних композицiй на постаментi.
Бронзу одержали з переробленого металобрухту, який дiставали з великими
труднощами. Та влада постiйно ставила перепони: Микешина виселили з
будинку, за доносами наклали арешт на майно. Але i в таких складних
умовах митець продовжував самовiддано працювати.
Через три роки скульптуру нарештi вiдлили. Це був довершений мистецький
твiр . Допомогли скульптору в таких скрутних умовах не лише його талант,
а й наполегливiсть та сила волi. Вiн черпав натхнення не з нагород i
титулiв, а з власного переконання в необхiдностi розпочатоï справи.
Встановлення пам'ятника розтягнулося на вiсiм рокiв. Були проблеми з
його перевезенням з Петербурга до Києва, збереженням, пошуком
мiсця встановлення. I все ж настав довгоочiкуваний день. На Софiйськiй
площi вiднинi височiв пам'ятник Богдановi Хмельницькому. Не запросили на
вiдкриття тiльки його творця Михайла Микешина: так чиновники поквиталися
зi славетним митцем.
Iсторiя спорудження пам'ятника Богдановi Хмельницькому стала взiрцем
перемоги таланту митця та народного ентузiазму над бюрократичною
тяганиною.