Iсторичнi пiснi. Пiснi-хронiки

Поширеним жанром героïчного поетичного епосу украïнського народу є iсторичнi пiснi лiро-епiчнi твори про конкретнi чи типовi iсторичнi подiï та процеси, вiдомих iсторичних осiб та безiменних героïв, чиє життя i вчинки пов´язанi з подiями суспiльно- полiтичного життя, в яких вiдтворено дух певноï iсторичноï епохи.
Iсторична пiсня, з одного боку, є продуктом розвитку лiричноï пiснi, а, з другого, належить до епiчноï поезiï. Спiввiдношення цих двох елементiв може бути рiзним для рiзних епох, але вони зберiгаються в усiх iсторичних пiснях. Про сутнiсть i жанрову природу iсторичноï пiснi ведуться суперечки, iснують рiзнi, часто протилежнi точки зору. Самоочевидними є деякi ознаки цього жанру: дiйовi особи не видуманi персонажi, а реально iснуючi iсторичнi постатi, подiï реальнi iсторичнi подiï.
Звiсно, характеристика героïв та ïх дiй, вiдтворених у пiснях, не завжди повнiстю вiдповiдають фактичнiй iсторiï. В них народ дає волю своïй творчiй фантазiï, художньому вимислу. Тому тут ми стикаємося з найскладнiшою проблемою iсторизму в народнiй творчостi: наскiльки повно i широко фольклор вiдбиває справжню, конкретну iсторiю народу, в якiй мiрi народна творчiсть є iсторичним джерелом, ступiнь вiрогiдностi вiдображених подiй спiввiдношення життєвоï i художньоï правди в iсторичнiй творчостi народу. З цього приводу принципово важливою є думка В. Проппа: Iсторизм Цих пiсень полягає не в тому, що в них правильно виведенi iсторичнi особи i розказанi iсторичнi подiï або такi, якi народ вважає дiйсними. Iсторизм ïх полягає в тому, що в цих пiснях народ висловлює своє ставлення до iсторичних подiй, осiб i обставин, виражає свою iсторичну самосвiдомiсть. Iсторизм тут є явище iдейного порядку. Творцями та виконавцями iсторичних пiсень були очевидцi чи безпосереднi учасники подiй. Тому дiйснiсть, охоплена iсторичною пiснею, включає сферу iсторичного життя народу, життя полiтичного, як внутрiшнього, так i зовнiшнього. Народ не тiльки вiдтворює подiï, але i дає ïм свою оцiнку. Звiдси й абсолютно iнше ставлення до зображуваного в пiснi, як до чогось, що бачив чи чув сам, чого немає у жодному iншому жанрi героïчного епосу.
Чи не першим, хто звернув увагу на iсторизм украïнськоï народноï пiсенноï творчостi, був М. Гоголь. Вiн i ввiв в лiтературний обiг термiн iсторичнi пiснi, вперше використавши його у статтi Про малоросiйськi пiснi (1833 p.). Проте вiн не видiляє окрему групу пiсень, а iсторичними називає усi без винятку пiснi, обґрунтовуючи це тим, що у кожнiй пiснi, навiть якщо у нiй не говориться про конкретнi подiï чи постатi, якимось чином вiдображається iсторична епоха, в яку вона виникла (через вiдтворення рис побуту, народних звичаïв, уявлень, почуттiв). Вiн, зокрема, зазначав: Пiснi малоросiйськi можуть з повним правом називатися iсторичними, тому що вони не вiдриваються нi на мить вiд життя i завжди вiрнi тодiшнiй хвилинi й тодiшньому стану почуттiв. Iсторик не повинен шукати в них сказання дня i числа битви або точного пояснення мiсця, вiрноï реляцiï; з цього погляду небагато пiсень допоможе йому. Та коли вiн захоче вiднайти вiрний побут, стихiï характеру, всi вигини й вiдтiнки почуттiв, хвилювань, страждань, веселощiв зображуваного народу, коли захоче випитати дух минулого вiку, загальний характер всього цiлого й порiзно кожного окремого, тодi вiн буде задоволений цiлком; iсторiя народу розкриється перед ним у яснiй величi.
Спочатку вживши термiн iсторичнi пiснi в найширшому його розумiннi, застосовуючи до всiх видiв украïнських народних пiсень, дещо пiзнiше Гоголь уточнив його, використавши лише в стосунку до певноï групи пiсень, в яких iдеться безпосередньо про iсторичнi подiï та особи. У такому ж розумiннi вживав цей термiн I. Срезневський: Пiснi i думи власне iсторичнi, тобто такi, що мають предметом розповiдь про подiï й особи iсторичнi. Але ще кiлька десятилiть пiсля визначення Гоголя та Срезневського цей термiн рiзними дослiдниками фольклору трактувався неоднаково. Так, напри клад, у двотомному збiрнику В. Антоновича та М. Драгоманова Iсторичнi пiснi малоруського народу (Т. 1. К., 1874; Т. 2., 1875) iсторичними пiснями називаються всi лiро-епiчнi твори iсторичного характеру, в тому числi й думи. Тобто дослiдники видiляли жанр лише вiдповiдно до тематики текстiв, без урахування жанротворчих елементiв форми (а форма думи вiд пiсенноï форми суттєво вiдрiзняється). Подiбну неточнiсть допустив у своïй класифiкацiï iсторичних пiсень i Ф. Колесса, вiднiсши сюди i пiснi про козацький побут i пiснi про панщину. Останнi належать до лiричних пiсень i, не зважаючи на деяку спорiдненiсть змiсту, значно вiдрiзняються вiд iсторичних пiсень переважно тим, що мiстять лише риси лiрики, а iсторичнi пiснi поєднують риси лiрики i епосу.
Таким чином, з погляду жанровоï специфiки iсторичнi пiснi явище досить розмите, позбавлене чiтких формальних параметрiв, якими вiн рiзко вирiзняється з-помiж iнших жанрiв. Цим зумовлюються значнi труднощi при вивченнi i класифiкацiï iсторичних пiсень.