Життєва фiлософiя Гобсека

Розмiрковуючи над тим, що може зробити людину щасливою, старий лихвар
стверджує, що пiдґрунтям щастя є незалежнiсть людини
вiд зовнiшнiх обставин, коли не людина пiдкорюється свiтовi, а
свiт людинi. “Мiшок золота”, яким володiє Гобсек , не
лише дозволяє йому пiдкорити свiт, вiн робить володiння свiтом
легким i приємним: “Одне слово, я володiю свiтом, не
втомлюючи себе, а свiт не має надi мною анi найменшоï
влади”.
Життєва фiлософiя Гобсека, повторюємо, постає як
непохитна система цiнностей, яку зовнiшнiй свiт жодним чином не може
змiнити. Навпаки, складається враження, що сюжет твору, стосунки
Гобсека з iншими героями знову i знову пiдтверджують ïï
правильнiсть i життєздатнiсть. Спростувати цю фiлософiю, поставити
ïï пiд сумнiв може лише… сам Гобсек, i його ставлення до
iнших героïв, яких вiн (начебто) не поважає i лише
використовує для доведення власноï значущостi.
Розгляду стосункiв Гобсека з iншими героями повiстi присвячено окрему
статтю, в якiй шляхом текстуального аналiзу твору доведено, що кожного
разу цi стосунки визначаються не стiльки матерiальними iнтересами
старого лихваря, скiльки його уявленнями про справедливiсть, його
прагненням вiдновити цю справедливiсть вiдносно кожного з героïв. У
межах “психологiчноï реконструкцiï характеру”
головного героя повiстi зробимо своєрiдний “психологiчний
пiдсумок” його ставлення до двох жiнок (Фаннi Мальво й Анастазi де
Ресто) та трьох чоловiкiв: графа де Трай, графа де Ресто й Дервiля.
Фаннi Мальво справила дуже приємне враження на старого лихваря,
який До своєï появи в ïï оселi був налаштований до
неï досить суворо, оскiльки уявляв жiнку, що пiдписала вексель,
“гарненькою вертихвiсткою”, яку потрiбно покарати за таке
ставлення до життя. Побачивши ж Фаннi Мальво, вiн “з першого
погляду зрозумiв усе”. Вiн одразу ж зрозумiв, що це порядна й
моральна людина, тому, як каже Гобсек, вiн “був майже
зворушений”. Коли до нього з'являється Дервiль, вiн
розмiрковує, що “з неï (Фаннi Мальво) вийшла б гарна
жiночка, мати сiм'ï . Врештiрешт, так воно й сталося: Фаннi Мальво
й Дервiль одружилися, вони є щасливою родиною i цi люди стали
щасливими завдяки Гобсековi, його ставленню до них. Проте обидва героя,
можна сказати так, є героями позитивними, тому не дивно, що Гобсек
сприяє ïхньому щастю.
У випадку з Анастазi де Ресто поведiнка Гобсека (з психологiчноï
точки зору) осмислюється не так однозначно. Старий лихвар бачить
красуню: “Яку ж прекрасну жiнку я тут побачив”. Водночас
будуар графинi переконує його в тому, що ця жiнка нещасна:
“У всьому була краса, позбавлена гармонiï, розкiш i
безладдя”. Побачивши Максима де Трай, коханця графинi, Гобсек
зрозумiв набагато бiльше: “Я прочитав на його обличчi
майбутнє графинi. Цей вродливий бiлявий красунчик, холодний,
бездушний картяр, розорить себе, розорить ïï, розорить
ïï чоловiка, розорить дiтей, проциндрить ïхню спадщину та
й у iнших салонах наробить бiльше спустошень, нiж цiла гаубична батарея
у ворожому полку”. Поведiнка графинi, яка приносить до нього
коштовнi дiаманти, переконує нас у “точностi
дiагнозу”, який ставить Гобсек, а. ось поведiнка старого лихваря
здається дещо дивною i потребує осмислення.
, Якби йому були потрiбнi лише грошi, Го. бсек мав би всебiчно
допомагати графинi й Максиму де Трай розтринькувати грошi графа де
Ресто. Для того,,щоб все майно графа опинилося у Гобсека, останньому
потрiбно було лише дочекатися його смертi i не заважати марнотратству
графинi. На перший погляд, старий лихвар вирiшив не чекати, а
скористатися обставинами i захопити майно образу ж пiсля смертi графа де
Ресто, знедолити його дiтей, зробити його удову жебрачкою. Це призвело
до того, що вона стала не потрiбна Максиму де Трай, присвятивши
своє життя вихованню дiтей: “Найсуворiшому суддi мимоволi
довелося б визнати, що графиня перейнята материнською любов'ю…
графиня, пересвiдчившись у пiдлотi Максима де Трай, кривавими слiзьми
спокутувала своï колишнi грiхи”.
Суворе покарання, яке вона отримала вiд життя завдяки Гобсековi,
фактично врятувало цю нещасну жiнку, повернуло ïï до дiтей, до
ïхнього виховання. Чи можна було iнакше врятувати ïï вiд
коханцямерзотника? А до “морального порятунку” згодом, пiсля
смертi Гобсека, додається матерiальний: старий лихвар виконав
своï зобов'язання перед графом де Ресто, хоча жодних юридичних
пiдстав для цього не iснувало, оскiльки графиня власноруч спалила
вiдповiднi документи… Отже, замiсть покарання Гобсек врятував
Анастазi де Ресто. Чи можна було б вважати таку поведiнку розумною, якби
його цiкавили лише грошi? Чи здатна на таку поведiнку “людина-
автомат”, яка насолоджувалася своïм красномовством i
своïм всевладдям тодi, и викладала власну життєву фiлософiю
Дервiлевi?
Можна зробити попереднiй пiдсумок: ставлення Гобсека до жiночих
персонажiв повiстi свiдчить про те, що для нього головним у стосунках з
ними є не грошi, а можливiсть з допомогою грошей впiзнати цих
людей i у разi потреби втрутитися в ïхнє життя не з метою
“покарання”, а з метою допомоги кожнiй з них. Навiть тодi,
коли “допомога вiд Гобсека” є дуже болiсною (Анастазi
де Ресто), вона спрацьовує i приводить до належного, як на думку
старого лихваря, результату.
Граф Максим де Трай не викликає жодних симпатiй анi у Гобсека, анi
у автора твору, анi у читачiв. У моральному планi це дуже неприваблива,
якщо не сказати бiльше, людина. Але ж для Гобсека саме Максим де Трай
є дуже бажаним клiєнтом! Вiдносно своïх стосункiв iз
Гобсеком граф висловлюється дуже точно й дотепно: “Ви.
робите з мене губку, хай вам чорт! Примушуєте мене вбирати в себе
грошi свiтського товариства, а в скрутну для мене мигь, як губку,
вичавлюєте”.
Максим де Трай це справжнiй вiртуоз, коли потрiбно змусити будьяку жiнку
вiддати йому грошi, це визнано усiма. Але ж цi грошi рано чи пiзно
опиняються саме у Гобсека! Якби йшлося лише про “золото” i
“владу золота”, хiба доцiльно було б Гобсековi знущатися з
такого клiєнта, жорстоко ображати його, принижувати його в очах
закоханоï жiнки? Навпаки, якби вiн дбав лише про власнi прибутки,
лихваревi потрiбно було б зробити так, щоб ця “золота губка”
була зацiкавлена в пiдтриманнi ïхнiх дiлових стосункiв. Iз, скажiмо
так, “дiловоï” точки зору суворе ставлення Гобсека до
джерела своïх (чималих!) прибуткiв є недоцiльним,
неправильним, водночас чи не заслуговує Максим де Трай покарання?
Покарати його може лише той, хто має над ним владу, таких людей,
схоже, дуже небагато, i Гобсек один з них. Звичайно, вiн чудово
розумiє, що “виправити” Максима де Трай неможливо,
втiм, всупереч власним, як зараз кажуть, бiзнесiнтересам, з вишуканою
жорстокiстю карає мерзотника. Чому вiн це робить?
Очевидно, що уявлення Гобсека про справедливiсть вимагають того, щоб вiн
покарав Максима де Трай. Це не хвилинне поривання, а свiдомий.вибiр,
який начебто суперечить життєвiй фiлософiï старого лихваря,
але саме таке ставлення до мерзотникiв вiдновлює, хоча б частково,
справедливiсть?
До графа де Ресто, як на перший погляд, Гобсек також ставиться вкрай
неповажливо, навiть iз великим презирством. Вiн вiдверто
знущається з нього, коли йдеться про продаж дiамантiв, а пiсля
того, коли граф iде, старий лихвар стверджує: “
Помоєму, вiн дурень, як усi вашi чеснi люди, зневажливо мовив
Гобсек, коли граф пiшов”. Втiм, таке ставлення до графа де Ресто
не заважає Гобсековi запропонувати цiй людинi допомогу, i, мабуть,
саме ця допомога є єдиним, що може хоча б якимось чином
заспокоïти чоловiка, якого зрадила дружина i який помирає
через цю зраду. Пропозицiя Гобсека зберегти грошi графа для його дiтей
єдине, що може допомогти цьому чоловiковi витримати жорстокий удар
долi.
Комбiнацiя, внаслiдок якоï Гобсек стає формальним володарем
майна й грошей графа де Ресто, розрахована на те, що свого часу дiти
графа отримають все це назад. Проте, нагадаємо, Анастазi де Ресто
знищила документи, якi б змушували Гобсека зробити це, тому старий
лихвар став повноправним володарем неабияких грошей та майна. Дервiль
розповiдає вiконтесi де Гранльє, що пiсля смертi Гобсека
вона має “змiнити свою думку про багатство графа де
Ресто”: “Але насамперед знайте, що на пiдставi незаперечних
документiв граф Ернест де Ресто незабаром володiтиме статком, що дасть
можливiсть йому одружитися з мадемуазель Камiллою та ще й видiлити
значний капiтал своïй матерi, графинi де Ресто, братовi i посаг
сестрi”. Цiлком зрозумiло, що цi “незаперечнi
документи” це заповiт померлого Гобсека, вiдповiдно, старий лихвар
не лише не присвоïв собi статок графа де Ресто, вiн зробив так, що
вiн значно збiльшився, бездоганно чесно виконав своï зобов'язання.
В. В. Гладишев, доктор педагогiчних наук А. А. Веселкова Миколаïв