Життєве кредо Михайла Драгоманова

На межi двох епох в украïнському нацiонально-визвольному русi
перебуває постать Михайла Драгоманова.
Народився вiн на Полтавщинi в родинi, яка цiкавилася iсторiєю та
лiтературою. Михайло навчався в Полтавськiй гiмназiï i, маючи
доволi жвавий характер, вступив у конфлiкт з керiвництвом, за що хлопця
мало не виключили зi складу учнiв. Проте iнтерес до навчання у нього не
зник, особливо, до iсторiï, а ще з'явилося бажання дiлитися
своïми здобутками з iншими. так, юний Драгоманов прилучається
до культурно-освiтньоï роботи в недiльних школах.
Працюючи над розробкою науковоï iсторiï Римськоï
iмперiï, Михайло Драгоманов поставив перед собою завдання зрозумiти
закони розвитку людського суспiльства i знайти закономiрностi, що
керують вчинками як видатних особистостей, так i цiлих народiв. З
даноï теми Драгоманов захистив дисертацiю. У 1863 роцi вийшов
сумнозвiсний Валуєвський циркуляр, який фактично проголошував
неповноцiннiсть украïнськоï культури, на що Драгоманов з
iншими дiячами киïвськоï Громади видає одну за одною
збiрки украïнських пiсень.
Михайло Петрович пише численнi статтi, огляди, рецензiï з питань
розвитку сучасноï украïнськоï мови та лiтератури. Буваючи
в Берлiнi, Празi, Флоренцiï, вiн придивляється до
нацiональноï програми, до соцiального устрою європейських
краïн.
Згодом М. Драгоманова звiльняють з унiверситету, вiн ïде в Женеву,
де розпочинає видання журналу Громада. У цей перiод остаточно
встановлюється його життєве кредо: пропаганда конституцiйних
свобод, духовного й соцiального розвитку украïнськоï
нацiï та залучення ïï до європейського життя.
У 90-х роках Михайло Петрович переïжджає до Болгарiï, де
викладає у Софiйськiй Вищiй школi. Проте i справами, i помислами
М. Драгоманов завжди належить лише Украïнi. Вiн стає духовним
натхненником однiєï з перших украïнських полiтичних
партiй у Галичинi.