Життєвий i творчий подвиг Iвана Франка

Є поети осенi i є спiвцi весни. Є письменники, що
пишуть для дiтей, iншi для молодi, ще iншi для дорослого читача. Наш
Iван Франко (1856-1916) глибинно збагнув свiт дитини, найнiжнiшi
тремтiння серця юнака i юнки, затамованi переживання зрiлоï людини.
Iван Франко є письменником усiх пiр року i пiр життя людського,
усiх етапiв iсторичноï долi народу минувшини, сьогодення й
майбуття.
Iвана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятiсть у боротьбi
iз перешкодами на шляху прогресу, унiверсальним генiєм за
всеосяжнiсть охоплення життя, розмаïття поставлених проблем; нашим
нацiональним пророком, бо вiн звершував безнастанний подвиг вiв свiй
народ до щасливоï долi. Титаном працi теж величаємо Франка.
Сорок лiт ятрудився, навчав, каже у Франковiй поемi Мойсей пророк i
вождь. Так мав право сказати i Франко про себе, котрий iз сорока лiт
працi не змарнував жодного дня. Вiн написав близько шести тисяч творiв.
Ïх найповнiше видання п'ятдесят томiв. Але ще багато творiв не
увiйшло до 50-томника.
Життя в Iвана Франка було цiкаве, рiзноманiтне i бурхливе. З дитинства
(народився у селi Нагуевичi теперiшньоï Львiвськоï областi)
вiн винiс у своïй поетичнiй душi пiсню i працю мамину та розум i
вболiвання за громадськi справи батька-коваля. У гiмназiï вивчив
п'ять мов. Украïнською, польською, нiмецькою писав вiршi. З
грецькоï та латинськоï ще в гiмназiï багато перекладав.
Знав старослов'янську, чеську, росiйську, iдиш, пiзнiше вивчив
французьку, англiйську, угорську, iталiйську. Майже всi вiршi Кобзаря
читав напам'ять.
За життя I. Франка протягом майже сорока рокiв вийшло десять збiрок його
поезiй: Балади i розкази, З вершин i низин (виходила двiчi), Зiв'яле
листя, Мiй Iзмарагд, Iз днiв журби, Semper Tiro, Давне i нове, Вiршi на
громадськi теми. Iз лiт моєï молодостi. Це цiла поетична
скарбниця, блискучi I дзвiнкi мистецькi дорогоцiнностi. У своïх
пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалостi. Перш за
все I. Франко визначився як поет-громадянин. Його полiтична лiрика
оригiнальне надбання украïнськоï культури. А вершиною
ïï можна вважати знаменитий пролог до поеми Мойсей. Мотив
служiння народовi розвивається i виростає в поезiï
Франка до апофеозу боротьби за людину, ïï волю i щастя: Лиш
боротись значить жить. Та у наймужнiших бувають хвилини розпачу i днi
журби. У такi часи народилася найкраща збiрка Франка, поезiï
якоï стали шедеврами украïнськоï i свiтовоï лiрики,
Зiв'яле листя (1896). Окремий принадний дивосвiт I. Франка то прозовi
оповiдання, новели, образки. Ще в бiльшiй мiрi, як у поезiï,
задумав письменник у своïй прозi вiдобразити широчiнь i глибину
житгя. Цей велетенський задум реалiзував прозаïк у десяти повiстях
i романах i в ста п'ятнадцяти оповiданнях, новелах, образках. Майже всi
його прозовi твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипанi
життєвими деталями, чується у них гомiн живого слова.
У цiлiй низцi оповiдань письменник змалював життя дитини (Малий Мирон, У
кузнi, Пiд оборогом, Мiй злочин, Грицева шкiльна наука, Олiвець та iн.).
Новаторським є роман Борислав смiється. Значним внеском в
украïнську лiтературу стали драми I. Франка (Украдене щастя,
Учитель та iн.), романтичнi драматичнi поеми. Важливе мiсце у
багатограннiй дiяльностi
I. Франка займають переклади з європейських лiтератур.
J. Франко не обминув жодного видатного явища нацiонального та свiтового
письменства. Вiсiмнадцять томiв у п'ятдесятитомному зiбраннi творiв
вiдведено вибраним працям ученого у царинi теорiï й iсторiï
лiтератури, лiтературноï критики, фольклористики,
етнологiï. Його перу належить понад ЗО розвiдок про Т. Шевченка.
Такою науковою студiєю, як Iз секретiв поетичноï творчостi
I. Франка, могла б пишатися будь-яка європейська лiтература.
Франкiв Науково-лiтературний вiсник об'єднав навколо себе
письменникiв, критикiв, публiцистiв з усiєï Украïни.
Громадський дiяч I. Франко зазнав немало горя, утискiв, кайданiв i
тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати.
Такоï великоï голови в цiлiй Австрiï нема, почув якось у
своï шкiльнi роки Василь Стефаник про розум i вченiсть Франка вiд
простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордоннi
унiверситети i академiï, за Австрiï не допускали до викладання
у Львiвському унiверситетi. А все через полiтичне минуле (належ-ностi до
насправдi неiснуючоï таємноï соцiалiстичноï
органiзацiï, пiдбурювання проти законного порядку тошо). Громадська
дiяльнiсть I. Франка була невтом-ною на всiх етапах його життя.
Видаючи у 1914 р. збiрку Iз лiт моєï молодостi, вiн у
передмовi зазначав, що його праця наснажувалася iдеями служiння
iнтересам рiдного народу та загальнолюдського поступу. Тим двом
провiдним зорям я, здається, не спроневiрився досi, нiколи i не
спроневiрюся, доки мойого життя. Коли на початку XX ст. на
захiдноукраïнських землях формувалися загони сiчових стрiльцiв,
Франко радiсно привiтав цей нацiонально-визвольний рух. Вiн подарував
молодим краплю свого натхнення бойову маршову пiсню Гей, Сiч iде. До
останнiх днiв вiрив у неминучiсть нацiонального вiдродження рiдного
народу. Вважав себе пекарем, який випiкає хлiб для щоденною
вжитку. Та творчий доробок I. Франка став для нас духовною програмою i
скарбом неоцiненним, який не вичерпається нiколи.